реконструкція великого сучасного міста — це воістину велика битва. А чи можна вступати в бій, не знаючи в точності цілей, яких з його допомогою збираєшся досягти? Ми знаходимося саме в такій ситуації. Влади, поставлені в тупик, кидаються у всякого роду авантюри, прибігаючи до допомоги піших і кінних жандармів, звукових сигналів і світлофорів, начіпних переходів, підземних пішохідних доріжок, міст-садів, скасовують трамваї і т.п. Робляться запеклі зусилля, щоб стримати дикого звіра. Але звір — Велике Місто — занадто сильне, так можна лише розбудити його лють. Що придумають завтра?
Потрібна програма дій. Потрібно мати у своєму розпорядженні основні принципи сучасного містобудування.»
(Із книги «Містобудування»)
В роки другої світової війни створюється «модулер»—система нових пропорційних відносин. Ле Корбюзье закладає в основу архітектурної метрики розміри людського тіла. Причому бере не тільки середній ріст людини, але розміри сидячої фігури, стопи людини, довжину його руки, кроку і т.д. «Модулер»— не тільки теорія, у ньому утримується і докладно розроблений практичний посібник із застосування людських пропорцій у зіставленні з загальноприйнятою метричною системою розрахунку.
Серед тих, хто першим оцінив «модулер», був великий Эйнштейн, що вважав, що розроблена Ле Корбюзье система має велике практичне значення не тільки в архітектурному про-ектировании, але й в інших видах людської діяльності.
У 1943 році в тяжких умовах Ле Корбюзье заснував Об'єднання будівельників для відновлення архітектури — «Аскораль». Головною задачею об'єднання стає створення житла як містобудівної одиниці. Розглядаються три форми розселення: 1) сільське; 2) лінійне промислове місто; 3) радіально-концентричне торговельне місто. Роботу об'єднання Ле Корбюзье розподілив по відповідних секціях. Кожна вирішувала своє окреме питання. Діяльність об'єднання згуртувала передових архітекторів і містобудівників Франції, що дало гарні результати.
Відразу після закінчення війни Ле Корбюзье приступає до розробки проектів реконструкції двох міст: Сен-Дие і Ла-рошель-ла-паллис. І одночасно береться за осуществле- ние своєї давньої заповітної мрії — проектує єдиний житловий комплекс для Марселя — житловий будинок на 1600 чоловік. У цій роботі він уперше застосовує на практиці «модулер». Створення цього будинку-гіганта стало тріумфом Ле Корбюзье і нової архітектури.
- 8 -
Сьогодні будинок Марсельського житлового комплексу є гордістю не тільки Марселя. І не тільки гордістю Франції. Воно послужило прототипом житлових комплексів для інших міст Європи. Десятки тисяч туристів приїжджають щорічно, щоб побачити це спорудження.
У 1950 році Ле Корбюзье разом з іншими передовими представниками французької інтелігенції підписує Стокгольмська відозва в захист світу і про заборону атомної зброї.
Зовсім новою сторінкою у творчості Ле Корбюзье стала капела Нотр-дам-дю-о в Роншане, над створенням якої він працював з 1950 до 1954 року. Тут майстер уперше застосував пружно вигнуті площини несущих стін, над якими як би злітає, утворити величезні навіси, також криволінійне перекриття з монолітного залізобетону. Невеликі віконні прорізи різних розмірів і форм, немов випадково розкидані по фасаду, створюють в інтер'єрі казковий ефект. Ці оконца підкреслюють цілісність і монументальність будинку. Виникають якісь далекі асоціації з ро-майской архітектурою, із храмами древнього Пскова, а швидше за все, зі стародавніми хатинами французьких селян.
У 1956 році Ле Корбюзье приступив до роботи над будівлею домініканського монастиря в Ла-Туретте біля Ліона. Коли одного ченця запитали, чому будівлю монастиря доручили саме Ле Корбюзье, доминиканец відповів: «Для краси нового монастиря». Ченці знали, що знаменитий майстер створить їм архітектурний шедевр. Особисті погляди Ле Корбюзье на релігію і церкву були їм зовсім байдужні. Церковники не обдурилися у своїх розрахунках: туристи з усього світла стікаються в Ла-Туретт, так само як і в Роншан.
У такий спосіб Ле Корбюзье незвичайно послідовний у своїх композиціях. Він розглядає місто як організм, життя якого зароджується в первинній клітці і потім поширюється по усьому великому просторі. У цей безперервний творчий процес він вкладає ідею людяності, доброти і демократичності.
Корбюзье архітектурне спорудження розглядав як пластичну форму, повну світла і тіні, «виліплену» з будівельного матеріалу. Скульптурны і побудований їм будинок у Марселю і його шедевр — капела в Роншане. У першому випадку пластичність досягнута лоджіями, що ритмічно членують прямій фасад. В другому — пластикою вигнутих стін, що нависла дахом і відсутністю прямих кутів.
Нарешті прийшов час, коли Ле Корбюзье засипають пропозиціями. Він бере участь у будівництві будинку ООН у Нью-Йорку. Будує музей у Токіо. У листопаду 1950 року в Париж прибутку представники індійського уряду з пропозицією побудувати в підніжжя Гімалаїв нову столицю штату Пенджаб. З Ле Корбюзье підписують контракт на будівлю міста Чандигарха з урядовим центром — Капитолием.
Ле Корбюзье закінчив розробку міста в чотири місяці, з березня 1951 року почалося будівництво. Президент Неру сам стежив за будівництвом Чандигарха, часто відвідував його і надавав підтримку будівельникам у важкий час. У матеріальному відношенні робота була для архітекторів невигідної. Жити приходилося в неймовірно важких побутових умовах, у незвичному для європейців кліматі. Але архітектори, натхненні небувалої по масштабах задачею, працювали з ентузіазмом.
Успіх перевершив усі чекання. Уздовж широкої гладі водного простору простягнулося легке нове світле місто, підлеглий найголовнішої з гармоній — гармонії архітектури з природою і з людиною. Колись, ще в 30-і роки, Ле Корбюзье розробив план реконструкції Парижа. Цей проект зробив враження бомби, що розірвалася. Ле Корбюзье, власне кажучи, пропонував знести старий Париж, щоб на його місці звести новий, витриманий у строгій геометрії місто. Те були перші кроки Корбюзье в містобудуванні. Тоді він був переконаний