Романська церква має товсті стіни, масивні опори, вузькі прорізи вікон, зведене чи купольне перекриття, оздоблення розписом або монументальним рельєфом. Внутрішній простір храму розподілений на однакові просторові се-гменти, живописні композиції створюються на чітко симетричних засадах. Центральний художній образ в ньому - велетенська фігура Христа. Таке архі-тектурне та живописне своєріддя інтер'єру романської церкви викликало вра-ження стійкості, тривкості, надійності божественного світопорядку.

Романський замок - це неприступна фортеця, гарно і надійно укріплена. У його центрі знаходиться донжон-башня, на першому поверсі якої розташува-лись господарчі приміщення, на другому - кімнати господаря, на третьому -приміщення для слуг, а в підвалі - тюрма.

Як фортеці, створювались і міста, захищені масивними, міцними стіна-ми і глибокими ровами. Проникнути в них можна лише через укріплені ворота, що розташовані у високих, масивних баштах.

У романському мистецтві високої майстерності досягають живопис мо-нументальних храмів і мініатюрний живопис у священних книгах, ювелірна справа, різьблення по кістці та дереву, гравірування по металу, мистецтво ема-лі. Живопис цієї доби - соковитий, яскравий, схематизований. Зображення -площинні, розташовані смужками, в них відсутня лінійна перспектива. Пози фігур часто видаються неприродними, оскільки їх ноги і голови направлені в різні сторони. І самі персонажі можуть мати різну величину.

Романський стиль був поширений у мистецтві передусім Франції, Італії, Іспанії, Німеччини та Англії. Але пам'ятки романської архітектури зустрічають-ся також в інших країнах Європи, в тому числі і в Україні. На засадах романсь-кого стилю побудована, наприклад, церква села Горяни поблизу Ужгорода.

З середини XII по XVI століття в країнах Європи почав побутувати ін-ший художній стиль - готичний (від італ. gotico - "готський", тобто властивий германському племені готів). Це поняття виникло за доби Відродження. Ним підкреслюються варварські, а не античні витоки художньої традиції серед-ньовіччя. Готичне мистецтво, як і романське, не наслідує зразки античності. Во-но самобутнє за своїми художньо-естетичними ідеалами і принципами. Його своєріддя якнайкраще розкриває архітектура даного періоду. Готичні собори величні і велетенські, але не справляють враження масивних споруд. Обумов-люється це новою конструкцією зведення, що укладений на арки, які спира-ються на каркас стовпів. У такій будівлі стіни більше не виконують ролі опори, вони втратили свою масивність. Внаслідок чого збільшується внутрішній простір споруди. Наприклад, висота інтер'єру собору в Бове, що знаходиться у Франції, сягає більше 47 м. Конструктивна особливість готичних споруд дала можливість прорізати стіни величезними вікнами, прикрашеними вітражами, і надавати будівлі невідомої доти висоти. Так, башти собору в Кельні (Німеччина) досягають 157 м. Крім різнокольорового віражного живопису, готичні храми багато декоровані багатьма рельєфами і статуями, котрі розкри-вають релігійні і світські сюжети. Часто в готичному мистецтві, як і в ро-манському, зустрічаються зображення фантастичних, химерних створінь. Для

нього властиве нове трактування образу Христа - страдника, який прийняв муки і страждання за гріхи людства. Саме таким малюють його готичні художники. В цей період сформувався і культ Матері Божої. Зображення наділені глибоким духовним змістом, їм притаманні урочистість, спокій постави і жестів./

Найбільш видатними будівлями готичного стилю є собори Паризької Богоматері, Шартрський і Реймський на території Франції, собори Вестмінсь-кого абатства, Кентерберійський; Солсберський в Англії, Кельнський у Німеч-чині, венеціанський Палац дожів та Міланський собор в Італії, собор Святого Віта і Карлів міст у Чехії, костьоли Діви Марії в Кракові та Гданську, на тери-торії Польщі.

| Крім архітектури, скульптури і живопису, за доби готики в європейсь-кому мистецтві високого рівня розвитку досягає книжковий мініатюрний жи-вопис та декоративно-прикладне мистецтво. Загалом, період мистецтва пізнього середньовіччя поділяють на епохи ранньої готики (XII ст.), високої (XIII ст.) і пламеніючої (X1V-XVI ст.). Його стилістичне своєріддя обумов-лювалось насамперед тим, хто замовляв і хто безпосередньо виконував ці твори. Готичне мистецтво - це мистецтво європейських середньовічних міст. Центрами їх суспільного життя були собори та ратуші, котрі уособлювали свободу і добробут міста. Будівлі зводились вже працею не монастирських, а міських майстрів. Замовниками творів мистецтва в цей період найчастіше були саме міські жителі.

Художня традиція мистецтва середньовіччя виплекала митців доби Ре-несансу або Відродження (X1V-XVI ст.), але її основоположні естетичні та світоглядні ідеї, художні канони виявились "духовно чужими" для них. За ча-сів Відродження вищою цінністю визнається людина чи її благо. Ідеї гуманізму та антропоцентризму, котрі пронизують культуру Ренесансу, знайшли най-більш яскраве відображення у мистецтві.

Джерелом знання та зразком для художньої творчості митців Відро-дження стали твори античності, адже "колискою" нової художньої традиції була Італія. Однак мистецтво Відродження є цілком самобутнім явищем, котре заклало основи новоєвропейської художньої культури. Архітектура, скульпту-ра, живопис, графіка набувають нової форми. Це мистецтво базується на вірі в силу людського розуму і духу. Художники доби Відродження опановують лі-нійну повітряну перспективу. Тобто, ними передається глибина простору; від-даленість предметів. У цей час розширюється коло явищ, які художньо відтво-рюються, - пейзаж, портрет, побутові сцени. Виникає живопис масляними фарбами.

Загалом мистецтво Відродження було своєрідним "мостом", котрий по-єднав окремі елементи художньої традиції античної та середньовічної культур. Воно заклало новий горизонт розвитку художньої культури Європи, який до-корінно вирізнив її серед інших регіонів планети. На його основі сформувався новий загальноєвропейський художній стиль - бароко.

Він виник у 80-х роках XVI століття в Італії і проіснував в мистецтві Європи до середини XVIII століття. Його назва "дивний" (від італ. barocco) не

відображає його глибинного змісту, а зосереджує увагу тільки на зовнішніх проявах мистецтва даного напряму. Бароко ґрунтується на принципі синтезу