мистецтв, тобто ідеї створення твору мистецтва виражальними засобами різних видів мистецтва. Палаци або храми бароко є гармонійним ансамблем архітек-турних, живописних і декоративних форм. Для стилю бароко важливо створи-ти саме ансамбль творів мистецтва не через механічне поєднання, а на основі принципу цілісності в гармонійності загального образу. Він має бути пишним за декором, урочистим та екзальтованим одночасно. Уявлення про специфіку даного стилю дає, наприклад, комплекс собору Святого Петра та Соборної площі у Римі. Це єдиний художній образ, елементами якого виступають коло-ни, статуї, фонтани, будівлі і дві площі перед храмом. Фасад собору органічно "переходить" у простір трапецієподібної площі, яка обрамлена галереями, що відходять від споруди. За нею розміщена овальна площа, оформлена симетри-чними колонадами. В її центрі вознісся обеліск, по обидві сторони якого роз-ташовані фонтани. Загальний обрис цього ансамблю стилізовано як ключ, що нагадує слова Христа, котрі він промовив св. Петру: "І дам тобі ключі Царства Небесного".
Скульптура бароко прагне зображати своїх героїв у момент емоційної напруги. Через ускладнення силуету фігур і загальної композиції скульптури, віртуозне передавання жесту, пози, міміки людини передається драматизм або особливе значення ситуації, пози, явища. Найчастіше передається не стан лю-дини, а якийсь момент її дії.
Живопис бароко теж є неординарним феноменом. Його персонажі не-мов би живі, настільки високою є художня майстерність Мікеланджело да Ка-раваджо, Єль Греко, Кусепе Рібери, Дієго Веласкеса, Бартоломе Естебана Му-рильйо, Пітера Паулюса Рубенса, Антоніса ван Дейка, Рембрандта ван Рейна, їх картини зображують людину як особистість зі складним світом, незалежно чи це портрет, чи композиції міфологічного, релігійного або алегоричного ха-рактеру/
Особливе прагнення культури бароко до осягнення глибин людського духу, емоційно-почуттєвих станів, фантазії, мрії, інтуїції, тобто всього незбаг-ненного для розуму, знайшло глибокий відгук у художній культурі українства; доба українського бароко - це яскрава сторінка нашого мистецтва. Пригадаймо хоча б барокове оздоблення фасаду Троїцької надбрамної церкви Святоуспен-ської Печорської лаври або оздобу собору Святої Софії, ансамбль Києво-Могилянської академії з Богоявленським братським монастирем, Покровську церкву на Подолі, Марийський палац, церкву святого Андрія Першозванного, барокове оформлення Георгіївського собору Видубицького монастиря та Ки-рилівської церкви, Чернігівський колегіум, церкву Антонія і Феодосія у Васи-лькові, Воскресенську церкву у Сумах, каплицю Боїмів у Львові. Вони якнай-краще розкривають своєріддя українського світовідчуття, розуміння краси, смак до прикрас. Пам'ятки мистецтва доби українського бароко є своєрідними, яскравими носіями національних почуттів.
І Якщо бароко націлене на осягнення ірраціонального моменту життя лю-дини, то класицизм надає перевагу людському розуму як засобу досконалої перебудови світу. Класицизм (від лат. classicus - "зразковий") виник у XVII столітті і проіснував до середини XIX століття. Ним були проголошені зразка-ми досконалості твори античності та мистецтва Відродження. Процес худож-ньої творчості мислився як дотримання канону мистецтва зазначених періодів.
Мистецтво класицизму найчастіше темою творів обирало зображення піднесеного і героїчного, черпаючи сюжети з античної історії та міфології. Йо-му властиві композиції логічно ясних, ідеалізованих, гармонійних образів. Ідея верховенства суспільного над особистим, обов'язку над почуттям особливо проступає в живописі цього стшію./
Художній канон вимагав, щоб сюжетом картини обиралась ідея, котра здатна морально виховувати глядача. Ним могла бути тільки історична подія, біблійний текст або античний міф. Композиція картини ділилась на чіткі пла-ни, найчастіше на три. Вона мала бути простою, логічною, впорядкованою. При її створенні художник орієнтувався передусім на малюнок, а не на коло-рит. Колір вважався тільки засобом створення глибини простору і передавання об'ємних фігур. Різкі кольорові контрасти не допускались. Від митця вимага-лась академічна освіта і стажування в Італії. Наслідування зразків античних майстрів, насамперед давньогрецьких скульпторів, та художників Відродження (особливо високо шанувалась творча спадщина Рафаеля Санті) визнавалось основою творчості.
Уявлення про своєріддя архітектури класицизму дають, наприклад, ан-самбль Версалю та східний фасад палацу в Луврі у Франції, Олександрійський палац у Царському селі та Смольний інститут благородних дівиць у Росії, їм притаманна геометрична правильність об'ємів, регулярність планування, мо-нументальність, парадна урочистість, тяжіння до геометричне простих форм (квадрат, прямокутник, коло), найчастіше стриманість декору екстер'єру буді-влі та підкреслена величність і пишність її інтер'єру.
(Класицизм був останнім європейським художнім стилем, котрий поши-рювався на основні види мистецтв і в межах якого твори архітектури, скульп-тури, живопису, графіки та декоративно-прикладного мистецтва утворювали єдиний ансамбль. З XIX століття єдність стилю пластичних митців зникає. За-гальноцільові ознаки зберігаються тільки в станковому мистецтві (романтизм, реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм^
(Історизм, котрий панував в європейській культурі з 1840 по 1918 роки, тяжів до італійського та німецького Відродження. В ньому насамперед необ-хідно зазначити необароко, модерн і раціоналізм. У його межах створювались лаконічні прямокутні, кулясті та циліндричні форми. Вживалося поєднання тонких і товстих, вертикальних та горизонтальних ліній. Широко використову-вались тогочасні технічні досягнення своєї епохи: сталеві і залізобетонні бал-кові просторові й решітчасті конструкції; традиційні (дерев'яні чи фільончас-
Орієнтація на формування цілісних архітектурно-декоративних ансамб-лів модерну, що виник наприкінці XIX століття, не набула загального визнання в європейському мистецтві і культурі XX сторіччя. Основою сучасного стилю архітектури і серійного дизайну стала уніфікація забудівлі, творення предмет-них форм на засадах конструктивізму та функціоналізму.
Авангардизм використовує динамічні та вільні лінії, симетричні й аси-метричні, раціональні чи вільні форми, трансформи. Найчастіше будівля має прямокутну форму, хоча їй іноді надаються й інші обриси. Наприклад, знаме-нитий Пентагон у розрізі має форму п'ятикутної зірки. Широко використову-ються такі матеріали як залізобетон, сталь, скло, алюміній, штучна шкіра тощо. Використання технічних і наукових здобутків XX століття обумовило появу різноманітних за конструкцією вікон -