ж тарасах заміняли земляний насип. Як подає інвентар, ліворуч також були дві городні, а при них - житлові споруди. Далі - дві новозбудовані городні з палісадами до наступної двоповерхової вежі. От-же, 1606 року замок мав, окрім надбрамних, ще не менш ніж шість дерев'яних веж.
Любецьке староство, межуючи із землями, що входили до складу Московської держави, не раз було ареною бойових дій. З початком Визвольної війни 1648 року Любеч став центром сотні Чернігівського козацького полку. За Руїни місто зазнало нищення і 1669 року універсалом гетьмана Дем'яна Многогрішного було звільнено від деяких податків. З кінця XVII століття Любеч належав Іванові Мазепі. За його господарювання замок було відремонтовано, там споруджено дерев'яний гетьманський палац. 1708 року Любеч надано чернігівському полковникові, згодом наказному гетьманові Павлу Полуботкові.
У середині XVIII століття укріплення Любеча вже не відповідали статусові прикордонного містечка на межі з Річчю Посполитою. Тому під загальним керівництвом інженера-підполковника Данила Дебоске - та було розроблено відповідні проектні пропозиції. „План пограничного містечка Любич з далною цитуациею на три версты" докладно фіксує стан укріплень на 1749 рік: показано вал і рів, дві брами, причому Київську на той час уже називали Верхньою, а Брагинську - Подільською. До замку, як і в XVII столітті, був в'їзд з південного заходу: від мосту через рів дорога йшла між двома паралельними стінами до головної замкової брами на горі, фланкованої двома чотиригранними вежами. За ними, посеред замкового двору, на плані зображено ще дві чотиригранні вежі, а в східній частині, на тому місці, де археологи знайшли нібито рештки князівського палацу XII століття, показано „в замку старий дім, збудований колишнім Мазепою". Зображені залишки замку дивовижно подібні до вже згадуваної реконструкції Б.Рибакова, а це свідчить, що він неправильно інтерпретував рештки споруд, розкопаних у 1957-1960 роках.
Щоб посилити обороноздатність „пограничного містечка Любича", на схід від нього на окремій горі було вибрано місце для величезної нової земляної фортеці. Зберігся проект 1749 року, складений за всіма правилами тодішньої європейської фортифікації, але його так і не здійснили через зміну в другій половині XVIII століття військово-політичної ситуації на Наддніпрянщині.
Залишки любецьких укріплень збереглися до нашого часу. На території урочища Замкова Гора - пам'ятки археології загальнодержавного значення - 1982 року з нагоди 1100-річчя Любеча встановлено гранітний пам'ятний знак. Напис на ньому інформує, що на цьому городищі був замок та що його досліджував академік Б.Рибаков. Земляні вали й рови посаду ще й тепер добре видно в північній частині поселення.