Суміш відданості античності та її культурі з поглибленим вивченням Біблії та закладеної у “Кабалі” гебрайської філософії зумовила появу Гуманізму. Книгодрукування винайдено 1452 р., відколи й з’явилося багато досліджень, присвячених давній класиці. Гуманісти здебільшого зневажали неписьменну юрбу і боялись її, прагнули уникнути церковних переслідувань, але вони чимало зробили для секуляризації мислення. Безперервні релігійні війни й звірячі переслідування також відіграли у цьому сторіччі свою роль, викликаючи огиду таких мислителів, як Монтень, і настановлюючи їх проти теології. З’явилися також радикальніші вільнодумці або “лібертинці”, як-от Бернардіно Телезіо,— які обрали собі за мотто “Не розумом, а почуттям”, хоча сам Телезіо й визнавав, що розум взаємодіє з чуттєвим сприйняттям.

Монтень винайшов термін есе — дослід — для форми вираження свого схильного до експерименту світогляду: послідовні середньовічні настанови зруйнувалися, він відмовляється трактувати “я” як об’єктивну сутність і висновує, що це “лишень схильність діяти таким або іншим чином, це знання про те, на що він здатний і на що не здатний”. Монтень доводить, що Бог нез’ясовний і тому не можна виключити його зі сфери досліду; він викладає стоїчне уявлення про себе самого як скромну мислячу людину, котра не цурається нічого людського і відкидає усі догми, адовольняючись есе — безпосереднім дослідженням людей і речей.

Релігійні війни, як ми вище зазначили, й селянські заколоти мали глибокі наслідки. Реформація на спілку з новим національним духом відірвала Північну Європу від сфери папського впливу, виявляючи потребу мешканців самовладних міст вільно звертатись до Бога й мати приступ до вільного ринку товарів. Відмова від святих і Діви, неухильна вимога здійснити право безпосереднього звертання до Бога відбивали новий індивідуалізм і стали останнім відлунням шаманістських претензій на безпосередній контакт зі світом духів, обминаючи інституціоналізованих посередників. 1343 р. в папській буллі викладено в остаточному вигляді доктрину про Багатство, опіку Христа й святих як своєрідний примножуваний скарб, що його довірив Христос св. Петрові. Реформація одібрала в папства вчення про багатство на небі, перетворивши це багатство на приватну власність,— так як і усі накопичення костелу експропрійовані державою та її орударями.

І Боккаччо і Петрарка були невситимі щодо грецької літератури, хоча й знали про неї небагато, але з кінця XIV ст. налагодилися контакти між Візантією та італійськими вченими,— наприклад, Мануель Хризолорас, прибувши послом до Венеції, оселився 1397 р. у Флоренції й заходився викладати грецьку. Його учні продовжили перекладацьку працю: вчені охоче збирали грецькі рукописи, і протягом XV ст. знайомство з грецькими авторами значно розширилося. Почалися суперечки щодо вартостей Платона й Арістотеля, а після візиту Гемістоса Плетона 1439 р. до Флоренції там виникла Платонівська Академія, і флорентійська школа почала випромінювати свій вплив на всю Європу. Піко делла Мірандола намагався поєднати в одній універсальній філософії “Кабалу” й Платона. Він був також пристрасний аматор Савонароли, котрий у свою чергу написав, що Піко “треба зарахувати до див Бога й природи”. Так мислителі познайомилися з Платоном і неоплатоніками.

Значного поступу досягнуто у галузі алхімії. Померлий 1541 р. Парацельс застосовував хімічні речовини до боротьби з хворобами, заснувавши таким чином медичну хімію. З’являються чутливі хімічні терези. Ван Гельмонт робив свої відкриття за допомогою спостережень і винайшов термін “газ”. Парацельс трактував усі трансформації матеріальних об’єктів як алхімічні й називав ковалів і гамарників алхіміками. Вважаючи усесвіт живим, він заселив його сильфами повітря, німфами води, саламандрами вогню. За Парацельсом, матерія складається з трьох першотіл: сіль, сірка, живе срібло або тіло, душа, дух. Проте у його розробці ідея тріадного руху перемішалася з ідеєю належної рівноваги трьох інгредієнтів або засад. Але саме він і його учні торували шлях до основного хімічного закону: усі зразки певної хімічної субстанції мають однаковий склад.