Приклади орнаментальних композицій, які виконані майстрами в різних матеріалах із застосуванням різної техніки обробки форми предмета дозволяє вчителю просто та зрозуміло познайомити молодших школярів з єдністю естетичного та функціонального в створюванні художньої речі, виділити прийоми декоративного узагальнення, пояснити, що кожна річ створюється для людини і живе в тісному взаємозв’язку з іншими речами. Людина з розвиненим художнім смаком здатна розуміти і цінити стильову єдність предмету, відчувати зв’язок декоративного мистецтва з естетичними вимогами свого часу, або минулих епох. Тому так важливо розвивати здатність учнів бачити річ у зв’язку з іншими речами та потребами людини.

2.3

Різноманітні сюжети селянського та міського побуту майстри писали у вільній пензлевій манері. Сучасні майстри успадкували вибіркові традиційні мотиви : квіти, коні, птахи ( див. мал. 1). Вибір виробів був значно мінливим та розширеним. Розпис виконується масляними фарбами по дереву та кольоровому фону.

Пружні вітки та букети, складені із яскравих декоративних кольорів, надають цим речам незабутній облік. Майстер наносить легкі, впевнені мазки, не удаваючись до докладного контуру.

Вся композиція візерунка будується кистю. Прийоми декоративної розподілки кольорів - розанів та купавок - відпрацьовувались на протязі багатьох десятиліть.

Цікаво розібрати прийоми, за допомогою яких народний майстер швидко та впевненно наносить квітковий узор. Розан і купавка виражають найголовніші ознаки, яки присущі багатьом квітковим рослинам, - віночок із пелюстків, яскраво виражений центр квітки та інші. Декількома невпевненими коловими рухами пензля майстер визначає силует квітки у формі кола. Яскраві та щільні за кольором, ці різнокольорові круги швидко наносяться на поверхню прикрашаємого предмета таким чином, що зараз же становиться зрозумілим композиційний задум квіткового розпису. Круги для розана робляться побільше, для купавки - поменше. Цей початковий етап роботи над композицією розпису майстра називають подмальовком, або замальовком.

Слідуючий етап - визначення центра квітки. У розана центр малюють в середині квітки. У купавки він зміщується вліво, або вправо. Визначну привабність квітам надають пелюстки, виконані напівкруглими дужками. Щоб отримати дужку, її починають прописувати кінчиком пензля, а потім сильним нажимом.

Завершальний етап розпису - оживка, або лінійна розділка плями. В городецькому розпису вона виконується частіше за все белілами. За допомогою елементарних засобів декоративного рішення : силуета, лінії та ритму - досягається естетична значимість виробу.

Завдання для учнів будуються так, щоб навіть на першому ступеню знайомства учнів з прийомами народного розпису не було прямого наслідування.

Декоративні мотиви різних прикрас нижегородських ізб виконувались особливими прийомами різьби. Це рельєфна, глуха різьба. Місцеві майстри називають її корабельною, або долбленою.

Рослинний орнамент являвся головним мотивом глухої різьби. Серед віток, квітів розміщувались фантастичні особи : птах Сірін, русалка - берегиня, леви ( див. мал. 2,3,4).

Якщо школа знаходиться у невеликому містечку, де ще збе -

реглися дерев’яні будинки з різьбою, можна піти на екскурсію, щоб діти уважно роздивилися дерев’яне мереживо та оцінили майстерність різчиків.

2.4.

При вивченні полхов-майданського розпису відчиняється своєрідний світ народного мистецтва. Дерев’яні точені гриби, матрьошки, свистульки, солонки покриває яскравий, буйний розпис із крупних квітів та листків вперемішку із гронами ягід смородини та винограда. Зустрічаються в розпису і сільські пейзажі, птахи та тварини (див.мал.5).

В розпису переважають чисті , локальні тона.Змішуя жовту з синьою , отримують насичений зелений колір, алая із жовтою - дають червоний.

Визначну чарівність та завершеність розпису надає уміле

використовування прийомів лесіровки ( накладання одного прозорого кольрового шару на інший ). Цей прийом особливо помітен в самому відомому та самобутньому розпису - квіти з наводкою.

Колорит майданських виробів , особлива манера народного письма, приваблюють багатьох.

Після вправ, в яких діти познають прийоми полхов - майданського розпису, можна рекомендувати використовувати враження від виробів майданцев для самостійної роботи учнів над композицією узора, який прикрашає тарілочку, або круглу салфетку, при цьому вчитель повинен пояснити особливості узора в колі, який компонується інакше, ніж у полосі чи в квадраті.

2.5

Казковий світ народної іграшки особливо близкий дітям : коні, барашки, свині, качечки не можуть залишити їх байдужими. Цікаво спостерігати реакцію молодших школярів на народні іграшки в міській школі. Бо саме в умовах сучасного міста діти відірвані від природи, вони рідше бачать свійских тварин. Яке захоплення написане на обличчах учнів, коли в класі на столі вчителя з’являється веселе, яскраве іграшкове глиняне стадо. Димковську іграшку не можна поплутати з іншими ліпними народними іграшками, дякуючи її колориту, простоті та нехитрості образу. Це, перш за все, сніжної білизни фон, на якому написан простий узор геометричного характеру: кружки, крапки, полоски. Як і городецькі майстри, димковські наносять узор у вільній пензлевій манері. Вони полюбляють насичений колір: червоно-алий, малиновий, синій, золотисто-жовтий, фіолетовий, особливо святково сяючі на білому фоні іграшок (див.мал.6). Вже при першому знайомстві дітей з димковскою іграшкою вчитель прагне роз’яснити дітям її естетичну цінність, акцентуя зв’язок форми із матеріалом, узора - з формою предмета.

Для практичної работи після бесіди про димковську іграшку півника - каталку вибирають не випадковою. Щоб розвинути у дітей свідоме відношення до створення декоративних речей на основі переробки реальної форми,