- За лісом, за пралісом золота діжа сходить. - Поле неміряне, вівці нелічені, пастух рогатий.

Учитель
Такі ж загадки збереглися і в древніх піснях-колядках.

(Учні розповідають)

Да й збігла, збігла з поля сторожа,
Святий вечір.
Да й ударила з коня в ворота.
- Молодий Марку, чи спиш, чи лежиш?
- Не сплю, не лежу, стрілочки стружу,
Которі луччі - в пучечки в'яжу,
В пучечки в 'яжу - на Дунай пускаю:
“Пливіть, стрілочки, до моєї дівочки,
Загадайте їй три загадочки.
Як одгадає, так моя буде.
Не одгадае - не моя буде,
Ой що ж то горить без полум'я?
Ой що ж то росте без коріння?
Ой що ж то біжить без повода?”
Золото горить без полум'я,
Камінь росте без коріння,
Водиця біжить без повода.

Отже, загадки про частини світу, про стихії, з яких утворився світ (а вірили, що світ утворився з чотирьох стихій: води, вогню, повітря і каменю). А на початку світу було синє море. А ще люди весь світ, космос уявляли у формі дерева. Бо дерево було універсальне. Воно орієнтувало на пори року, на сторони світу, а ще мало триєдину будову: вершину (крону), стовбур і корінь. Крона належить небесному світові, стовбур - земному, а корінь знаходиться під землею. Людина саме так І уявляла світ, який складався з трьох світів - небесного (світ богів) .земного (світ людини) і підземного (світ підземних божеств і померлих предків), Це дерево є скрізь - у вишивці, різьбі, витинанках, піснях і колядках”. Навіть себе людина теж осмислювала як дерево (відповідно до триєдиної будови). На вершині дерева ми бачимо птахів, біля стовбура - людей і звірів, а в коренях - змій, жабів. І оцей давній символ - птах на вершині світового дерева - присутній у всіх колядках. Це образ космосу. Отой світовий птах створює світ. Він народжується з моря, бо предки уявляли, що до початку світу не було нічого, тільки безконечна вода, з якої потім утворився світ.

Пісні про створення світу також співалися 25 грудня. Це теж колядки, в яких знаходимо уламки давньо-слов'янських міфів про створення світу або й самі міфи”

(Учні співають)

Стояла сосна серед Дунаю. Дай, Боже!
На тій соснойці сив сокіл сидів. Дай, Боже!
Крильцями стрі'пав, в Дунаєць упав. Дай. Боже!
Вийшов він відтам третього року. Дай, Боже!
Виніс він відтам троє насіння. Дай. Боже!
Перше насіння - чорна землиця. Дай. Боже!
Друге насіння - яра пшениця. Дай, Боже!
Третє насіння - зелена трава. Дай, Боже!
Чорна землиця - хпіб ізродиться. Дай, Боже!
Яра пшениця - для коровайця. Дай, Боже!
Зелена трава - для худобоньки. Дай, Боже!

От вам міф, А Дунай в усіх піснях символізує воду взагалі, будь-яку воду, як і сине море. Приспів “Дай, Боже!” - це заклинання. Людина ніби стверджувала: щоб було так, адже всі давні пісні були заклинальними.

Учень

І ще є колядки про створення світу:
Коли не було з нащада світа,
Тогди не було неба, ні землі,
А полем було синєє море,
А серед моря зелений явір.
На явороньку три голубоньки,
Три голубоньки радоньку радять,
Радоньку радять, як світ сновати:
- Та спустимеся на дно до моря,
Та дістанемо дрібного піску,
Дрібний пісочок посіємо ми.
Та нам ся стане чорна землиця,
Та дістанемо золотий камінь,
Золотий камінь посіємо ми.
Та нам ся стане ясне небонько.
Ясне небонько, світле сонінько,
Світле сонінько, ясен місячик,
Ясен місячик, ясна зірниця,
Ясна зірниця, срібні звіздочки.

Учитель
Тепер ми знаємо, як уявляли люди створення світу. Отже, дерево з птахами - це образ космосу, вже впорядкованого світу. Цей образ зберігся в різних варіантах до наших днів. Ось, наприклад, чернігівська колядка. Спочатку давній символ, а далі слова пізніші, вже стосовно парубків:

Що в пана Йвана на яго дварі,
Святий вечір!
На яго дварі там явір стояв.
На тім явару три голуби сизиє.
Три голуби сизиє, три браточки рідниє,
Вани сиділи, раду радили,
Катораму йти службу служити:
Ой чи старшому, середущому,
Самому меншому службу служити.

Образ космосу - світове дерево - присутній і в наших піснях, орнаментах, вишивці тощо. До нас дійшли давні символи, уламки стародавніх уявлень про світ. Згадаємо, наприклад, відому нам колядку парубкові:

Ой у Києві та й на торгові,
В неділю, в неділю рано
Синєє море заграло.
Там Петрусь ходить, коника водить.
- Ой коню, коню, продам я тебе.
Продам я тебе за сто червоних.
- Ой пане, пане, не продай мене,
Не продай мене, спогадай на те,
Як я тебе ніс через чорний ліс,
А за нами гнались турки і татари.
Ой як я скочив - Дунай перескочив,
Дунай перескочив, копитця не вмочив.

Колядка героїчна, величає парубка і його коня, а приспів - давній уламок її, нагадує про те синє море, що лежить в основі світу. Так само й інші колядки.

А ось ще колядка, в якій згадується сонце без зв'язку зі змістом. Вона має шлюбну символіку: шовкова трава, золотий перстень -- символи дівоцтва:

Жала Ганнуся шовкову траву
Ой рано, ой рано-рано.
Сонечко зійшло кохано.
Та й упустила золотий перстень.
Та й пішла вона лужком-бережком.
Зустріла вона трьох косариків.