Для китайської медицини є характерним цілісний підхід до аналізу явищ.

Характерний для китайської медицини цілісний підхід до аналізу явищ ґрунтується переважно на двох факторах:

Розгляді людського організму як органічно єдине ціле.

Визнання цілісності взаємини між людиною і
природою.

Людське тіло як органічно єдине ціле

Китайська медицина виходить з того, що різні частини людського тіла знаходяться між собою в тісному органічному взаємозв'язку. Центр цього органічного цілого знаходиться в п'ятьох щільних органах, відносини яких до інших частин тіла встановлюються через систему каналів (Чин-люо), що включає відповідно до традиційних китайських представлень кровоносні судини і нервові шляхи. Дія системи каналів виявляється у взаємодії між окремими щільними і по-лыми органами й в обміні між внутрішніми органами й іншими частинами тіла.

Так, наприклад, серце зв'язане через систему каналів з тонким кишечником, воно відає* кровоносними судинами. Ключем до розуміння його стану є поверхня мови. Легені знаходяться в зв'язку з товстим кишечником, вони відповідають за шкіру і волосяний покрив тіла. Ключем до розуміння їхнього стану є ніс. Селезінка зв'язана через систему каналів зі шлунком, вона відповідає за м'язи і кінцівки. Ключем до розуміння її стану є рот. Печінка зв'язана з жовчним міхуром, обоє відають сухожиллями. Ключем до розуміння її стану є очі. Бруньки зв'язані каналами із сечовим міхуром, вони відають кістами. Ключем до розуміння їхнього стану є вуха.

Відхилення від норми в роботі нутрощів відбивають відповідно до представлень китайської медицини через систему каналів на поверхні тіла. З іншого боку, хвороби, що проникають усередину через поверхню тіла, можуть поширюватися далі по канальних судинах. Наполнительные і порожні органи також можуть робити вплив один на одного через систему каналів. З огляду на взаємозв'язок,китайський лікар при встановленні причин захворювання робить на основі оцінки стану так званих п'яти отворів (мова, ніс, рот, очі, вуха), зовнішнього вигляду, кольору особи і пульсу висновок про зміни усередині організму. У такий спосіб можна установити, чи знаходяться внутрішні органи в стані спорожнювання (Ху) або наповнення (Шиа), сильні і рясні (Чэн) або слабкі (Шуай) ци і кров, яке співвідношення між захисними силами організму (Чжан) і хвороботворним початком (Хэ) і т.д.

Відповідно до того ж підходу в практиці китайської медицини використовується метод лікування «охолодження печінки» (Цин-гань), якщо пацієнт скаржиться на печіння в очах, що мають почервонілий збуджений вид. Метод «охолодження серця» (Цин-синь) і «відводу вогню тонкого кишечнику» (Хэ Сяо-чан-хуо) застосовується, якщо пацієнт скаржиться на появу пухирців у роті і мовою. Грипозну інфекцію і кашель можна вилікувати, сприяючи функції «розширення» (Хуань) легень. При хворобах шкіри, фурункульозі й інших ознаках захворювання на поверхні тіла застосовуються методи «внутрішньої підтримки» (Дуо-ли) і «внутрішнього знищення» (Нэй сяо), що також засновано на теорії цілісності, що лежить в основі китайської медицини, відповідно до якої внутрішній стан і зовнішній вигляд людського тіла утворять нероздільне ціле.

Взаємини між людиною і природою

Розглянутий у попередньому розділі цілісний підхід до аналізу явищ не обмежується тільки людиною. Для китайської медицини останній є складовою частиною навколишньої його природи і знаходиться в постійних взаєминах з розглянутим як єдине ціле навколишнім світом, у живому обміні з Всесвіт. Таким чином, і для традиційної китайської медицини є саме собою що розуміється, що людина одержує всі необхідні для існування передумови з навколишньої його природи. У книзі «Су-вэнь» ми читаємо: «Життя людини утворена з ци неба і землі і знаходиться під впливом чотирьох часів року». Аналогічну думку знаходимо в 9-й главі тієї ж праці: «Небо харчує чоловік п'ятьма ци (вплив погодних умов), земля забезпечує його п'ятьма різними смаками (мова йде про види зернових)».

Продукти харчування, необхідний для подиху повітря людина одержує з навколишньої його природи, до умов якої він повинний пристосовуватися в бажанні мати більш сприятливі умови життя. Це відноситься також до погодних умов чотирьох часів року, що постійно враховуються китайською медициною як можливий вихідний пункт захворювання. Так, весняне тепло, літня жара, осіння прохолодь і зимовий холод можуть викликати хвороби, унаслідок чого вони і по дійсний час зараховуються в сучасній китайській медицині до причин виникнення хвороб. У книзі «Лин-шу» знаходимо: «Якщо коштує тепла погода, а люди продовжують носити товстий одяг, то пори відкриваються і піт виходить назовні... У холодну погоду пори закриваються, волога не може вийти назовні, вона направляється до сечового міхура, перетворюючи там у сечу і ци».Тут описується процес природного пристосування людини до температури навколишнього середовища: при жарі виступає піт, що випаровується, щоб адаптувати людини до жаркої погоди. При низькій температурі пори закриваються, обмежуючи виділення поту, відбувається виділення рідини у виді сечі, температура тіла зберігає свою сталість. Аналогічно людський організм пристосовується до зміни місць, зміні дня і ночі. При порушенні регуляторного механізму людського тіла виникають захворювання. У випадку інфекційних хвороб і епідемій також знаходить своє вираження єдність взаємин між людиною і навколишньою природою. У Китаєві виникає навесні багато захворювань, зв'язаних із впливом температури; улітку збільшується число випадків теплових ударів, дизентерії, малярії; узимку - більшість пацієнтів страждає простудними захворюваннями. Численні хронічні хвороби реагують на несподівані зміни погодних умов. До них відносяться хвороби ревматичного характеру (по-китайському Би), астма, мігрень. На плин інших захворювань впливає природна зміна дня і ночі. При деяких хворобах настає полегшення в першій половині дня і погіршення в