У 1780-1784 роках Мерліні перебудував бібліотечне крило зали, а в 1781-1786 роках були устатковані ще дві представницькі зали - Рицарська і Нова тронна зала з Кабінетом для конференцій. Проект Рицарської зали розробили ще Фонтана і Луї, тобто задум утворення такої зали виник у короля у перші дні його правління. Мерліні розпочав проектування Рицарської зали в 1781 році, зокрема остаточний, затверджений проект розробив у 1784 році. Рицарська зала була готова у всіх подробицях гармонічної композиції архітектурних, скульптурних і живописних елементів у 1786 році. За задумом короля, ця зала повинна була збуджувати дух патріотизму, нагадувати про великі події і історії Польщі і про її видатних мужів. Зміст картин підказував сам король, який особисто, разом з Адамом Нарушевичем приймав участь в обговоренні ходу оформлення зали. Це оформлення було своєрідним апофеозом ідейної програми розвитку Речі Посполитої у категоріях просвітницького монархізму і національної свідомості. Стіни Рицарської зали були покриті шістьма великими полотнами роботи Баччареллі із зображенням історичних подій. У супрапортах у розкішному штукатурному декорі були розміщені також роботи Баччареллі, тобто 10 овальних портретів заслужених мужів. Галерея знаменитих вождів, рицарів, державних діячів і вчених була доповнена 22 бюстами і бронзовими головами, різця Лебрена і Мональді. В осі зали були встановлені великі скульптури із білого мармуру: “Слава” Лебрена і “Кронос” Мональді.

В 1783-1786 роках, Мерліні вів роботи по обладнанню Тронної, або інакше Нової зали Аудієнції. Стіни цієї зали були оббиті червоним дамаском, обрамленим різними рейками із позолоти. Цоколи, супрапорти і карниз плафону були прикрашеними позолоченими арабесками по білому фоні . Стіни восьмикутного Кабінету конференцій, у 1784 році, Ян Богуміл Плерш покрив арабесками на позолоченому фоні, які злилися в одне ціле з портретами семи європейських монархів, сучасників Станіслава Августа.

Процес формування представницьких парадних залів, зупинився у 1786 році. Тодішні умови не дали можливості розмістити по-новому розміщені за Асамблейною залою інтер’єри великої Трапезної зали, відомої також як і зали Ради і так званої Саксонської часовні, яка знаходилася у північному ризоліті замкового крила з боку Вісли. Обидві зали, які входили у склад представницького комплексу, замкнули б велику амфіладу і створили б гармонійне ціле з Рицарською і Тронною залами на протилежному боці Асамблейної зали, розміщеної в їх осі. І все ж таки, роботи проведені починаючи з перших інтер’єрів Фонтани шістдесятих років, з апартаментів 1774-1781 років і останні, після 1768 року, стали найбільшими художніми досягненнями і стали для нас важливим документом тих часів.

Докорінна перебудова і розширення загального масиву замка його зовнішнього архітектурного оформлення - що не дивлячись на велику кількість проектів - які не були здійснені у королівському замку, були використані в іншому місці, а це в приміському Уяздові, володінні Станіслава Августа, який придбав це помістя в Любомирських після вступу на трон. Розпочата у 1766 році перебудова Уяздова, була перервана в 1772, а в 1784 році король відвів будівлю Уяздівського замку під казарми, які знаходилися у веденні міста Стара Варшава, після чого архітектор Станіслав Завадський перебудував замок за своїм проектом. В 1766-1771 роках, коли Фонтана розпочав перебудову в новому дусі інтер’єрів Королівського замку. Доменіко Мерліні створив єдину велику і монументальну архітектурну композицію, яка не в проектах, а в натурі, у завершеному будівництві споруди показує яка повинна була бути архітектура за задумом Станіслава Августа у перші роки його правління. Це була класицистична архітектура, що частково відобразилася у формах вісьмиколонного портика на східному фасаді Уяздовського замку з боку Віслинського урвища, а ще більш виразно проявилось в архітектурі бокових флігелів, класичних за простотою ліній і підбору античних мотивів декору. В ці ж перші роки правління Станіслава Августа, тобто між 1766 і 1771 роками, виник великий містобудівельний задум, який втримав назву Станіславська вісь , проект якої мабуть розробив Шрегер. На базі ліній Уяздовських алей, з центральною їх точкою, яка потім стала круглою Уяздівською площею, пізніше переіменовану в площу на Роздрожу, передбачалося створити систему пересічених алей з великою площею (нині пл.Збавіцеля) і чотири менші круглі площі, замкнуті в шестикутник периферійних алей. З південного заходу, вся ця система замикалася лінією так званих окопів Любомирського, яка виникла в 1771 році. Одна з напів круглих у плані вулиць, яка виходить з міста перетворилася пізніше в Мокотовську площу (нині пл.Люблінської унії). Розмах в класицистичній перебудові Уяздовського замку і в містобудівельних заходах в Уяздові свідчить про шляхи, якими б йшов розвиток робіт і в Королівському замку, якби були відповідні умови. Уяздовські концепції короля, свідчать про його класицистичні смаки після вступу на трон, що яскраво підтверджує зовнішня архітектура Уяздовського замку, проект якого розробив Мерліні, і підкреслює класицистичне оформлення інтер’єрів Королівського замку за проектами Фонтани.

Роботи по упорядкуванню Уяздівського звіринця, які проводилися одночасно з перебудовою Замку і розроблений до того часу план доводять, що король від самого початку включив всю цю територію в рамки програми використання Уяздівського комплексу. Але коли він був зайнятий роботами в Королівському і Уяздівському замках, то не займався одночасно роботами по перебудові двох павільйонів, споруджених Станіславом Гераклієм Любомирським, тобто Лазенок і Ермітажу.