Протягом 1789 – 1795 років в Лазенківському палаці були оформлені інтер’єри ще трьох палат, які слугують зараз зразком останнього етапу стилю Станіслава Августа. А оскільки після 1786 року в Королівському замку нічого не відбувалося, ці три палати стали останньою ланкою в історії королівського художнього меценатства.

Отже, в Лазенківському палаці, колишній восьмикутний салон став вже залою Соломона з насиченою позолотою в архітектурному декорі і розписах Плерша. Багатство декору цієї зали може навести на думку, що в ньому вже намітився шлях до ампіру. Розпис Баччареллі на плафоні і на двох бокових стінах, витриманий в тонації ідей вже здійсненого раніше розпису Рицарської зали в королівському замку і в композиції інтер’єру, що є досить яскравою частиною і розкриває думки, які б король хотів би закріпити і передати сучасникам і нащадкам. За посередністю картин Баччареллі в Рицарській залі, король посилаючись на приклади з історії Польщі вказував, говорячи про сучасні йому події, що необхідно особливо цінити. Картини на біблійські теми про життя Соломона, задумані королем, об’єднувалися в нерозривне ціле, проникнене ідеями соціально-філософського характеру. Концепція утримання цього розпису виникла якраз в період Чотирьохлітнього сейму і була пов’язана з особливістю короля, рис обличчя якого можна добре побачити на картині “Жертва Соломона”. На плафоні бог “прийшов до Соломона у ві сні і дає йому не тільки мудрість, про що Соломон просив, але багатство і славу “. Ці три дари представлені в сценах на карнизах зали. Дві великі картини зберігають підказку на особистість короля. “Освячення ієрусалимського храму” свідчить про мудрість і заслуги короля, а “Жертва Соломона” – про його старість.

Крім того, в живописному декорі зали, в думках Станіслава Августа про його особисте життя і про вигляд ідеального монарха, з’являються і масонські мотиви, що пов’язано з членством короля в масонерії і роллю, яку масонерія відігравала в Европі та Польщі в епоху Просвітництва.

Просторова і Бальна зала в західній прибудові, оформлення якої завершено в 1793 році, відрізняється простотою архітектурного ділення і домінуючим в ній скульптурним декором. Тут арабески Плерша мають другорядні значення над архітектурно оформленими камінами стоять привезені з Риму копії знаменитих стародавніх статуй: Аполлона Бельведерського і Геркулеса Фарнезійського. Барельєфи Лебрена над фронтонами камінів, на яких представлено орлів, які взлітають, носить античний характер, а барельєфи на боковій стіні зображають Геракла і Деяніру, а також Аполлона і Дафну.

Бальна зала, оформлена безперечно Камзетцером, може бути прикладом станіславського класицизму останніх років правління короля, який відрізнявся від стилю преміненого в Залі Соломона. Шляхи розвитку стилю помітно в останній із залів – Ротонді, оформлення якого завершено в 1695 році однак, стіни Ротонди вкриті жовтим, золотистим стукко, схожим на позолоту кабінету конференцій в Королівському замку і на таку ж позолоту зали Соломона, але в Ротонді домінує скульптурний декор. Тут, в чотирьох нішах встановлені статуї великих королів Польщі Казімежа Великого, Зігмунта (Сигизмунда) Старого, Стефана Батория і Яна Собеського, а над чотирма дверима - бюсти заслужених римських імператорів

Скульптури належать різцям Лебрена, Мональді і Пінка. Мало помітні чотири тондо на куполі роботи Баччареллі, яких показано символи добродіїв: Відваги, Справедливості, Передбачливості і Благочестя.Таким чином, останній твір – Ротонда - стає немов би Пантеоном, який завершує все, що король виголошував за час свого правління - в Мармуровому кабінеті, Рицарській залі і в залі Соломона. Приміщення, яке колись було гротом, з фонтаном в парковому павільйоні, стало разом із залою Соломона скарбницею того, що король вирішив закріпити у своєму літньому палаці .

Ще тоді, коли продовжувалася забудова північної сторони палацу, розпочата в 1788 році, король думав про подальший розвиток резиденції. Палац на острові повинен був залишатися без змін, а нові об’єкти намічалося спорудити за каналами. Вони повинні були з’днуватися з палацем за допомогою мостиків на іонічних колонах. Поки що, в 1792-1793 р.р. були споруджені за проєктом Комзетцера невеликий павільйони і мостики з колонадами. В 1793 р. Камзетцер збудував кордегардію з широким, поглибленим портиком з токканською колонадою.

В колонадних галереях над мостиками біля палацу, були встановлені чотири бюсти римських імператорів, роботи Річчи. Ці статуї доповнюють копії античних творів, які в кінці восьмидесятих і дев’ностих років XVIII ст. стали займати все більше місця в станіславській архітектурі і в парку .

Перша фаза стилю Станіслава Августа утворилася в Королівському замку з участю Фонтани і Луї як архітекторів, і в Уяздові, де головним архітектором був Мерліні. Друга черга, з 1774 по 1781 р.р., утворилася в Королівському замку і в Лазенках, де, головним архітектором був той самий Мерліні, живописцями в замку – Баччареллі, а в Лазенках - Плерш. У третій фазі, з 1781 по 1795 роки, поряд з Мерліні, важливу роль в архітектурі відігравав Лебрен. У якому напрямку розвивався б і надалі стиль Станіслава Августа в польському класицизмі можна судити по спорудах і проектах в Лазенках 1788-1795 років, оскільки в королівському замку великі роботи вже не велися. В ці роки відбуваються вже нові великі зміни.

Видатні варшавські архітектори, Шрегер і Цуг, які відігравали велику роль в будівництві громадських будівель, користувалися ідеями і мотивами, які з’явилися у Франції і розповсюдилися по всій Європі, і створювали проекти, які відповідали польським смакам, які й