Якщо справедливим є визначення стилю Станіслава Августа по відношенню до обєктів, які виникли в колі королівського палацу, тоді необхідно також спробувати визначити назви і для іншої існуючої тоді течії. В її виникненні значну роль відіграло меценатство представників міського патріціату, але назвати її “Міським класицизмом” було б надто великим перебільшенням. Художнє кредо цієї течії було, зокрема, заслугою архітекторів, згаданих вище Шрегера і Цуга, яких можна вважати найбільш плодовитими поряд з Мерліні, Айгнером і Комзетцером. Покищо ця течія не отримала окремої назви, але цей варіант класицизму епохи Просвітництва в Польщі, необхідно виділити як важливий процес історичного розвитку, який виник у Польщі.

Згадані раніше дві будівлі банківсько-торгівельного значення, споруджені в десятиліття 1774-1784 років, свідчать про те, що паростки капіталістичного устрою вже тоді знайшли відображення в архітектурі. Можна вказати і типічні будинки із інших галузей. Наприклад, для потреб науки, Мерліні розробив проект представницької будівлі Академії наук, а в королівському замку спорудив бібліотечне крило. В системі будівель Віленської (Вільнюської) академії Марцин Кнакфус збудував Астрономічну обсерваторію, а Фелікс Радванський Астрономічну обсерваторію в Кракові. В свою чергу Шимон Богуміл Цуг запроектував у Варшаві перебудову Бібліотеки Залуських. На потреби навчання, Козілежовський палац був перебудований під Рицарську школу, для якої згодом намічалося побудувати велику, сучасну будівлю. За пропозицією Комісії національного просвітництва (Комісія едукації народовой). Кнокфус розробив проект училища для вчителів приходських шкіл. Про те, що архітектори надавали значення вираженню за посередництвом архітектури нового ідейного змісту, свідчить приклад Колегіум Нобіліум у Варшаві. Будівля колегіум, споруджена за проектом Якуба Фонтани в 1743 році, в 1786 році перебудовано в класицистичному стилі архітектором Станіславом Завадським.

З об’єктів культурного призначення, Станіслав Костка Потоцький розробив проект будівлі музею, а за ініціативою короля проектувалися театральні зали в Королівському замку і були не тільки побудовані театри в Лазенках, але споруджено і будівлю Національного театру. Значне місце займало і будівництво на військові потреби, зокрема казарми, що виражало турботу про оборону країни. В цій області спеціалізувався архітектор Станіслав Завадський.

Реформи в міському управлінні викликали необхідність будівництва ратуш. Будівель цього роду збудовано багато і у великих, і в менших містах. Значну роль в цій області відіграв Шимон Богуміл Цуг. Найбільш монументальною будівлею стала ратуша у Вільнюсі, проект якої розробив в 1786 році Вавжинець Гуцевич. Нові потреби проявилися в будівництві у вісьмидесяті роки за проектом Цуга готелю “Під білим орлом” на Тломацькому у Варшаві, який став першим серед готелів XIX століття. У якості прикладу будівель і павільйонів, пов’язаних з гігієною і водопостачанням міст, можна вказати на водозаборну колонку (Груба Каська), споруджену на Тломацькому також за проектом Цуга.

В семидесяті роки XVIII століття всюди у Польщі розповсюдився тип палацу і помістя, дуже характерний для польської архітектури, який визначається як польський палац, польський двір, польська садиба. Цей тип будинку, частіше за все двохповерхового, іноді одноповерхового з портиком прикрашеним колонами чи галереями з колонадою, отримав широку популярність і ввійшов у польський пейзаж. Важливим елементом оформлення інтер’єрів цих домів стало розвішані на стінах портрети заїжджих художників, як наприклад Лампі і Крассі, або таких польських портретистів як Фаворський та інші місцеві майстри, які писали портрети, які називають сарматськими.

Палаци, помістя і садиби, які вважалися “польськими”, можна у великій кількості знайти на території бувшої Речі Посполитої. В широкому розумінні об’єкти цього роду зайняли місце, як характерні для польських смаків. Опис сільських садиб і міських будинків в художній літературі XIX і початку XX століття, сприяли розповсюдженню цього розуміння. Для прикладу можна вказати такі “польські” палаци в Мазовії, як наприклад один з багатьох палац Яблоновських в Коцьку, перебудований за проектом Ш.Б.Цуга в 1779 році, і палаци, які споруджені в 1783 році Хілярієм Шпилевським у Валевіце і Мала-Вєсь, а у Великопольщі найбільш важливий зі всіх останніх - палац в Сєрниках, споруджений в 1786 році за проектом Камзетцера. В архітектурі цього палацу з’явилися традиції палладіанства, поряд з мотивами англійського зодчества, пов’язаного із популярними в Польщі мотивами французької архітектури і не дивлячись на це, виникла споруда настільки в польському смаку, що стала вона на довгий час зразком, який надихав творчість багатьох зодчих і архітекторів В цих “польських” палацах і садибах можна знайти різні варіанти зовнішнього оформлення, як наприклад ризаліти, входи зі сторони саду з круглим звичайним салоном всередині, як наприклад в палацах в Яблонні, Сєрніках і в багатьох інших палацах і садибах, збудованих в кінці XVIII століття. Дуже виразним був в них декор інтер’єрів, як наприклад, в Пакославському палаці у Великопольщі і який належав Ігнаци Закшевському. Тут круглий салон прикрашали чотири барельєфи на мотиви історії Польщі, виготовлені за гравюрами Антонія Смуглєвича 1791 року.

3.2 Особливості культового будівництва

Нові віяння проникають і в церковну архітектуру, де до кінця XVIII століття панував барокко. Але загальний об’єм культового будівництва значно зменшився. Часто під час перебудови церкв елементи класицизму змішувались з барокковими Познанський собор (1772-1789, архітектори Шрегер і Самарі), фасади церкви св.Анни у Варшаві (1788, архітектори П.Айгнер і Потоцький) вирішені в палладіанських формах. Башти собору в Гньозно