Війна з Росією і Австрією в кінці XVIII століття і внутрішні чвари, які закінчилися третім розподілом Польщі в 1795 році, стали причиною великих труднощів, поглиблених в роки наполеонівських війн. Група варшавських архітекторів розпалася і до 1815 року вони працювали у провінціальних помістях. Палаци в них будувалися звичайно двохповерховими, з портиком і фронтоном, в центрі будівлі розміщувалася кругла чи овальна зала (Бейсця, Павловіце, Нездів, Гестків, Колачкове та ін.). Портики з фронтонами часто зводилися і в одноповерхових будинках (Слешин, Петрики, Халчув та ін.), нарівні з висотою будинку чи у вигляді галереї вздовж всього фасаду (Могильніца, Рожнов та ін.). У резиденції Чарторизьких в Пулавах архітектор П. Айгнер побудував палац Маринку близький до Палацу на воді в Лазенках, і павільйони в пейзажному парку, які нагадували античні будови, як храм Сівілли, чи своєрідно трактовані готичні (Готичний домик, 1809). В Пулавах Айгнер побудував церкву – ротонду з портиком (1803).

Після віденського конгресу (1815) на території так званого Царства Польського, не дивлячись на політичний гніт, виникли порівняно сприятливі умови культурного, і економічного розвитку. Зросла промисловість, розвивалися міста, виникали нові промислові ценри – Лодзь, райони Кельци і міста Домбровського вугільного басейну. Розвиток дрібної промисловості викликало наплив населення в міста, що привело до розширення житлового будівництва в них. Виникає багатоквартирний тип житлового будинку, в якому квартири здаються під найм. В промислових районах будуються робітничі селища, які зазвичай складалися з типових дерев’яних споруд, спрощуючись по мірі росту кількості робочих.

Плани реконструкції міст і проекти нових промислових центрів все ще слідують старим традиціям: осьової системи плану, радіальним вулицям, круглим, напівкруглим і багатокутним площам. По такому типу побудовані міста Лодзь, Озорків, Бялогон та інші промислові центри міста і поселення. Багато уваги приділялося композиції промислових будівель, які проектувалися частіше в класичних формах, іноді в готиці. Для них, а також для житлових будинків для робітників, поштових станцій і заїздів і навіть церкв випускалися типові проекти (альбоми Айгнера).

З розвитком капіталізму аристократія та політики переселяються з міст в заміські помістя, а в їхніх палацах розміщуються адміністративні заклади, і до того ж змінюється їхній вигляд. Виникає новий тип адміністративної будівлі в суворих класичних формах з портиком, часто піднятому на рустованих арках. Цей тип, з’явившись ще у Варшавському герцогстві (1807 – 1815), розповсюдився в 20-30-ті роки, а остаточно сформувався у творчості архітектора А. Корацци, який розпочав свою діяльність в Польщі в 1818 році побудовою будівлі Громадства друзів наук у Варшаві, чи, як його називають, палац Сташица. Він має купол і колонаду над аркадами першого поверху, але наявність бокових ризалітів зі здвоєними колонами ще говорить про вплив барокко. В перебудованих Корацци в адміністративні будівлі в палацах Мостовських, Лещинських, Огинських і ін. елементів барокко вже немає. В споруді Казначейства (1824) Корацци з’єднав декілька старих палаців в одне ціле і додав до них нову споруду Польського банку (1825), де двохповерхові аркади оточують великий купальний круглий зал .

Найбільший витвір Корацци – будівля Великого театру у Варшаві, один із найбільших у Європі того часу (1825-1833). Театр зведено на місці знесеного палацу Марівілла, де флігель з колонадою, побудований в 1820 році за проектом архітектора Айгнера, Корацци включив у вигляді крила головної будівлі театру, а з іншої сторони побудував таке ж крило, створивши великий ансамбль на всю довжину площі. Центральна частина будівлі прикрашена великою колонадою над аркадою (пізніше до неї приєднався портик з колонами).

Нові будови і перебудова старих змінили вигляд Варшави, де почала переважати архітектура класицизму, особливо на нових вулицях. В цьому стилі будувалися адміністративні і господарські будівлі: бані, склади, гауптвахти і міські застави (1816–1818, архітектор Я.Кубицький). Будуються чи перебудовуються в класичних формах ратуші в Ловиче, Лодзі, Коло, Конині, Калиші, Плоцьку, Александрові та інших містах. У таких же формах з колонадами будують міські будинки, заїзди, торгівельні ряди (Сохачев, Гура, Кальварія).

На польській території, яка потрапила під австрійське панування, економічне положення не сприяло будівництву. У Кракові лише фасади декількох будинків були перебудовані у формах класицизму – без колонад і портиків.

Належне місце в будівництві займають в цей час світські, громадські будинки. Час існування Царства Польського був періодом великих змін і задумів, які повинні були привести до здійснення ідей епохи Просвітництва.

Розділ 2. Основні етапи розвитку польської архітектури кінця XVIII – першої половини XIX століття

2.1 Особливості польського класицизму

Поняття “класичний” приміняється до мистецтва різних періодів і стилів. Характерні риси класичного мистецтва в області живопису і скульптури, які стоять в гармонії симетрії і ритмів, настільки сильно пов'язані між собою, що викликають відчуття порядку, врівноваженості, спокою і суворості. Класичним вважають мистецтво статичне, ясне і чітке, скоріше контурне, ніж живописне, яке підкреслюється простими формами зі скромним декором. Про класичне мистецтво кажуть, що воно відповідає конкретним правилам, дотримується притаманних йому законів, наповнене раціоналізмом, почуттям міри, не виходить за людські масштаби. Класичні і класицистичні течії в різні періоди в тій чи іншій мірі відокремлювались і вдихалися мистецтвом Стародавньої Греції і Риму. Прихильники класичного мистецтва вважають його чудовим.

В другій половині XVIII століття теорія класицизму була розроблена італійським істориком та мистецтвознавцем, представником Академії св.Луки Дж.Веллорі. Після періоду падіння, коли Караччі вдалося повернути повагу до правил мистецтва і його суворого ордену, культ Рафаеля, який сповідував Веллорі,