Архітектура Древнього Єгипту

Додавання Давньоєгипетського мистецтва

( 4 тисячоріччя до н.е. )

Сліди людської діяльності в долині Нілу восходят до найдавніших часів. Порівняно цільне представлення про суспільство, що тут складалося, пам'ятники дають починаючи з 5 тисячоріччя до н.е. Найдавнішими житлами людини в долині Нілу були ями і печери; з натягнутих на тичинах шкір і плетінок улаштовувалися навіси і намети. Поступово з'явилися очеретяні хатини, обмазані глиною. З утворенням класового суспільства в таких хатинах протягом тисячоріч продовжувало жити найбідніше населення Єгипту. Житла вождів племен виділялися спочатку лише своїми розмірами; святилища також влаштовували у великих хатинах, причому на такій хатині або в її огорожі зміцнювали фетиш почитавшегося духу. Поступово для будівлі жител почали виготовляти цеглу- сирець. Перед житлом улаштовували двір, обнесений огорожею, а пізніше стіною. Найдавніший вид житла- яма- послужив зразком і для поховань, що мали форму овальної ями і були вистелені циновками. Таким чином, усі первісні види жител, святилищ і гробниць восходят до первісного житла людини; вони і мислилися саме житлами людей, парфумів, мертвих. Загальні риси в плануванні й оформленні будинку, палацу, храму і гробниці зберігалися і згодом в архітектурі рабовласницького Єгипту. З винаходом цегли могили стали робитися прямокутними й обкладатися цеглою. Такі гробниці з'явилися в найбільш забезпеченої верхівки суспільства- рядові общинники як і раніше погребались в овальних ямах. Розвиток майнової нерівності в громаді, що обумовила розходження у формі жител, відбилося і на розходженні поховань.

МИСТЕЦТВО ДРЕВНЬОГО ЦАРСТВА

( 3200 - 2400 р. до н.е. )

Період Древнього царства був часом додавання усіх форм єгипетської культури. Уже з ранніх часів у єгипетському мистецтві ведуче положення займала архітектура, причому издревле основними спорудженнями були монументальні гробниці царів і знаті. Це порозумівається тим особливим значенням, що мали в Єгипті заупокійні культи, тісно зв'язані із широко розвитими культами умираючих і божеств природи, що воскреють. Природно, що цар і рабовласницька знать, що грали головну роль у цих культах, приділяли особливу увагу забезпеченню собі посмертної “вічного життя”, а отже – спорудженню міцних гробниць; уже дуже рано для їхнього спорудження став застосовуватися найбільш міцний з, що малися в древніх зодчих матеріал- камінь. І в той час, як для жител, призначених для живих, продовжували вживати цегла і дерево, гробниці – «будинку вічності» – з'явилися першими кам'яними будівлями. Світські будинки майже не збереглися; про зовнішній вигляд палаців ми можемо судити тільки лише по зображеннях їхніх фасадів на стелах і саркофагах, представлення ж про будинки дають глиняні “будиночки, що містилися в гробниці, для душі”.

По представленнях Нила, що жив у долині, первісної людини, загробне життя було подобою земний, і померла людина так само мала потребу в житлі і їжі, як і живий; гробниця мислилася будинком померлого, що і визначило її первісну форму. З цього ж народилося прагнення зберегти тіло померлих або хоча б голову. Тому що на початку способи бальзамування були недосконалими, у гробниці ставили статуї померлого як заміну тіла у випадку його псування. Отже, гробниця- будинок померлого- повинна була служити таким приміщенням, де була б у повній цілості мумія, де містилася б статуя померлих і куди його рідні могли приносити все необхідне для його харчування. Ці вимоги і визначили структуру гробниць Древнього царства.

Гробниці знаті, так називані “мастаба”, складалися з підземної частини, де ставили труна з мумією, і масивної надземної будівлі. Подібні будівлі часу I династії мали вигляд будинку з двома помилковими двер і двором, де приносилися жертви. Цей «будинок» являв собою облицьований цеглою пагорб із піску й уламків каменів. До такого будинку потім стали пристроювати цегельну молитовню з жертовником. Для гробниць вищої знаті вже при I династії застосовувався вапняк. Поступово мастаба ускладнювалася; молитовні, і приміщення для статуї улаштовувалися вже усередині надземної частини, суцільно складеної з каменю. В міру розвитку жител знаті збільшувалася і кількість приміщень у мастаба, де до кінця Древнього царства з'являються коридори, зали і комори.

Для історії архітектури велике значення мало будівництво царських гробниць, спорудженню яких присвячувалися величезні засоби, технічні винаходи, нові ідеї зодчих. Будівництву царських гробниць надавалося велике значення і тому, що вони з'явилися місцем культу померлого фараона. Цей культ відігравав видну роль у єгипетській релігії, перемінивши культ проводиря племені докласового періоду. При цьому на культ фараона були перенесені пережитки представлень про те, що проводир племені є магічним осередком добробуту племені, а дух померлого проводиря при дотриманні належних обрядів буде і надалі охороняти своє плем'я. Характерно, наприклад що піраміда Сенусерта I називалася «Сенусерт, що дивиться на Єгипет», а на верхівках деяких пірамід були зображені очі.

У наростаючій грандіозності царських усипальниць наочно позначилося бажання затвердити деспотичну монархію й у той же час проявилася необмежена можливість експлуатації цією монархією праці народних мас.

Для будівлі таких споруджень були потрібні величезні зусилля, тому що камінь приходилося привозити здалеку і витягати за допомогою насипів на велику висоту. Лише шляхом крайньої напруги сил рабів і вільних людей можна було побудувати настільки гігантські спорудження.

Думка зодчих і удосконалювання технічних прийомів ішли по лінії нарощування надземної маси будинку, однак, горизонтальне збільшення останнього,