Римська релігія носила печатку формалізму і тверезої практич-ності: від богів чекали допомоги в конкретних справах і тому скрупуль-озно виконували встановлені обряди і приносили потрібні жертви. У відношенні до богів діяв принцип "я даю, щоб ти дав". Римляне звертали велику увагу на зовнішню сторону релігії, на дріб'язкове виконання об-рядів, а не на духовне злиття з божеством. Римська релігія не збуджувала священного трепету, екстазу, що опановують віруючим. От чому римська релігія при зовнішнім дуже строгому дотриманні усіх формаль-ностей і обрядів мало торкалася почуття віруючих, породжувала незадо-воленість. З цим зв'язане проникнення іноземних, особливо східних, культів, що часто відрізняються містичним і оргиастическим характером, деякою таємничістю. Особливо широко поширювався культ Великої ма-тері богів і культ Диониса - Вакха, зарахованих в офіційний римський пантеон. Римський сенат уживав заходів проти поширення оргиастиче-ских східних культів, вважаючи, що вони підривають офіційну римську релігію, з яким зв'язувалася міць Римської держави і його стійкість. Так, у 186 р. до н.е. були Заборонені розгнуздані вакханалії, зв'язані з обря-дами культу Вакха - Диониса.

Широке проникнення грецького впливу в І І ст. до н.е. привело не тільки до великого впливу грецької релігії і пристосуванню до неї римських релігійних поглядів. Одним з важливих наслідків грецького впливу було поширення грецької філософії в римському суспільстві і по-глядів грецьких філософів на релігію і богів. Було переведено на ла-тинську мову твір елліністичного письменника Євгемера, що вважав, що боги - це обожнені ніколи жили великі люди. Вища римська аристо-кратія, знайома з грецькою філософією, починає скептично відноситися до релігійних вірувань, хоча і розглядає релігію як необхідний засіб ке-рування народом. Поширення містичних східних культів у масах, скеп-тичне відношення до римської релігії в аристократії підривали офіційну римську релігію. Бурхливі події громадянських воєн, часті конфіскації, проскрипції вели до змін традиційних вірувань. Поширюється представ-лення про загробне життя, про загробне блаженство як своєрідний про-тест проти безладдя і мучень у реальному світі. Одержує розвиток культ сліпої долі - Фортуни, що дарует щастя і нещастя довільно і часто не-справедливо. Задавлені гнітом і долею нижчі шари населення мріяли про появу месії, богоспасителя, що прийде, дарует блаженство страдающу-щим, покарає гонителів.

З раннього часу різні свята і представлення відігравали важливу роль у суспільному житті Рима. Спочатку суспільні представлення були разом з тим і релігійними церемоніями, вони були неодмінною частиною релігійних свят.

У VІ ст. до н.е. стали влаштовувати представлення світського (не релігійного) характеру, а за їхнє проведення стали відповідати не жреци, а посадові особи. Місцем проведення таких представлень був уже не вівтар того чи іншого бога, а цирк, розташований у низині між Палатин-ским і Авентинским пагорбами.

Самим раннім римським цивільним святом було свято Римських ігор. Протягом декількох сторіч це було єдине цивільне свято римлян. З ІІІ ст. до н.е. засновуються нові представлення. Великого значення набу-вають Плебейські ігри. Найбільш великими релігійними святами були свята, зв'язані з культом землеробських богів, - цереалии на честь -Це-рери, віналії - свято виноградного збору, консуалии -.свято жнив, сатур-налии - свято посівів, терминалии- свято межових каменів, луперкалии - свято пастухів. Будучи святами найдавніших мешканців Рима, хліборобів н пастухів, ці свята і надалі минулому особливо шановані се-ред сільського населення.

Наприкінці ІІІ - початку Й І ст. до н.е. були засновані також Апо-лонові ігри, ігри на честь Великої матері богів - Мегаленские ігри, а та-кож флоралии - на честь богині Флори. Їхнім пристроєм відали курульні еділи. Ці ігри були щорічними і регулярними, але крім них могли влаш-товуватися також і екстраординарні ігри в залежності від удалої війни, рятування від навали, даного чи обітниці просто бажання магістрату.

Ігри тривали від 14 - 15 днів (Римські і Плебейські ігри) до 6 - 7 днів (флоралии). Загальна тривалість усіх святкових днів цих ігор (орди-нарних) досягла 76 днів у році.

Кожне свято складалося з декількох відділень: 1) урочистий хід на чолі з магістратом-улаштовувачем ігор, що називалося помпою, 2) без-посередньо змагання в цирку, ристания колісниць, кінські стрибки і т.д., 3) сценічні представлення в театрі п'єс грецьких і римських авторів. Закінчувалися представлення звичайно бенкетом, масовим частуванням, часом на кілька тисяч столів. Пристрій ігор вимагало великих грошей. Наприклад, на проведение Римських ігор було виділено в середині І ст. до н.е. 760 тис. сестерцій, Плебейських ігор - 600 тис., Аполлонових - З80тис. Як правило, грошей, виданих зі скарбниці, не вистачали і магістрати, що відповідають за пристрій ігор, вносили власні гроші, що іноді перевищують виділену суму.

З 76 святкових днів близько 30 днів приділялося на театральні представлення. Деякі зі свят, наприклад флоралии, Аполонові гри, майже цілком складалися зі сценічних представлень. Велике число сценічних днів у системі публічних представлень говорить про значну роль театру в суспільному житті Рима Й І - І ст. до н.е.. Видимо, це, порозумівається впливом прекрасного грецького театру і грецької літератури, загальним культурним ростом римської публіки, збільшенням міського населення, що звичайно відвідувало театральні представлення. Інтерес римської публіки, з іншого боку, забезпечував високий рівень римської драма-тургії, поява гарних п'єс Плавта, Теренция, Пакувія й Акція. Незва-жаючи на популярність театральних постановок, у Римі довгий час не було постійного театрального будинку. Звичайно тимчасове театральне спорудження зводилося на площі і було дерев'яним. Спочатку споруджу-валися тільки