Видне місце в римській літературі першої половини Й І в до н.е. займав Публій Теренций Африканець (185 - 159 р. до н.е. ), також укла-дач комедій. На відміну від Плавта Теренций намагався не включати у свої комедії римські сюжети й обмежувався переска-зом грецьких ав-торів, особливо Менандра. Тому Теренция називали полуменандром. Однак Теренций звертав велику увагу на добірність і чистоту мови, його персонажі були вже не незмінними протягом усієї п'єси типами, а одер-жували психологічний розвиток по ходу дій.

Якщо Плавт і Теренций були найбільшими авторами комедій, то Пакувий (220-130 р. до н. 3.) і Акцій (170-85 р. до н.е.) досягли відомої досконалості в складанні римських трагедій. Основою для складання їхніх трагедій служили трагедії грецьких письменників, особливо Еври-пида. Римські трагіки познайомили римську публіку з глибоким змістом грецької трагедії, з її багатою міфологією і філософією. Однак на відміну від комедій Плавта римська трагедія завжди була наслідувальної, слабко зв'язаної з реальною римською дійсністю.

Римська комедія і трагедія розвивалися в значній мірі під впливом грецьких зразків і вважалися жанрами не споконвіку римськими. Спо-конвіку римським літературним жанром був жанр так називаної сатури. Словом "сатура" позначалося блюдо, наповнене різними плодами. Потім сатурою стали називати суміш різних віршів - довгих і коротких, напи-саних сатурническим і іншим розміром. Поет Енній назвав словом "са-тура" свій збірник віршів, напіврозважальних, напівповчальних.

Як літературний жанр сатура одержала великий розвиток у твор-чості Гаю Луцилія. За своє довге життя (180-102 р. до н.е. ) Луцилій на-писав 30 книг сатур. У них він обличает пороки современ-ного йому суспільства: користолюбство, хабарництво, моральне розкладання, клят-вопорушення, жадібність.

Широкий розвиток рабства, розквіт економіки, успішні завою-вання Рима привели до росту багатств, скупченню їхній у деяких руках, погоні за ними, до морального розкладання аристократії. Реальне життя давало сюжети для сатур Луцелія, що поклали початок реалістичному напрямку в римській літературі. Після Луцилия остаточно визначився жанр сатури як невеликого викривального добутку.

Добутку всіх перерахованих письменників були поетичними, на-писаними у віршах. Від поета до поета удосконалювалася латинська по-етична мова. Тепер вже у віршах навчилися виражати складні філософські поняття і рух тонких людських почуттів. Знайомство з грецькою літературою, класичною трагедією, новоаттической комедією, витонченою і вишуканою олександрійською поезією збагачувало ла-тинську літературу, що розвивається. Знайомство з грецькою релігією і міфологією, вивчення багатої філософії, чудового грецького мистецтва розширювало кругозір римських поетів, письменників, державних діячів, ораторів.

Збагачені і власний досвід, і впливом грецької літератури, римські поети і письменники І ст. до н.е. розглядали добутку авторів ІІІ й І І ст. до н.е. як грубі і варварські. Римська поезія І ст. до н.е. піднялася на нову, більш високу ступінь. В І ст. до н.е. жили багато поетів, захоплення пи-санням віршів було повальним, але серед цієї безлічі височіють два гіганти римської поезії - Тіт Лукрецій Кар (95 - 51 р. до н.е. ) і Гай Ва-лерій Катулл (87 - 54 р. до н.е. ). Лукрецію належить чудова поема "Про природу речей" у шести книгах. Поема Лукреція - це філософська поема, вона викладає навчання елліністичного філософа Епикура (про атомістичну теорію світобудови, про природу богів, про матеріальність душі, про походження землі, неба, моря, небесних тіл і живих істот, про розвиток людства і людської культури від первісного стану до часу Лук-реция). Основна мета поеми Лукреция - дати матеріалістичне пояснення всього існуючого, звільнити розум і почуття людини від страху, мар-новірства, МІСТИКИ і релігії, показати любов і насолода життям. Лук-реций викладає сложнейшие філософські поняття в захоплюючій по-етичній формі, його описи наповнені звучними епітетами, улучними порівняннями, дивовижними поетичними образами. Поема Лукреция - добуток настільки ж сугубо філософське, як і істинно поетичне. "У ній, - справедливо відзначав Цицерон, - багато блиску природного дарування, але разом з тим і мистецтва".

У поемі Лукреція латинська мова досягла нової вершини; мова хліборобів і воїнів, короткий, уривчастий і бідний, у митецьких руках Лукреция виявився ємним, багатим, повної відтінків, придатним для пе-редачі найтонших людських почуттів і глибоких філософських категорій.

Найбільшим поетом кінця Республіки був Катулл, майстер ліричної поезії, перу якого належать дрібні вірші, де він описує почуття людини: любов радісну, любов і ревнощі, дружбу, любов до природи, до милих отеческим місцям. Ряд віршів Катулла спрямований проти дикта-торських намірів Цезаря, проти його жадібних клевретів.

На поетичну творчість Катулла вплинула александрийська поезія з її особливою увагою до міфології, вишуканості мови, до особистих пе-реживань автора. У світовій ліричній поезії вірші Катулла займають помітне місце. Поезію Катулла високо оцінював Пушкін.

4. Римська прозаїчна література.

Драма і поезія були головними, але не єдиними видами латинської літератури. Паралельно розвивалася і проза. Довгий час, аж до Й І ст. до н.е., твору в прозі були небагаточисельними і являли собою головним чином короткі записи історичних подій і норм права. Як і рання поезія, рання римська проза була наслідувальною. Перші літературні твори і пи-салися по-гречески, хоча в них викладалася римська історія.

Першим прозаїчним добутком латинською мовою була праця Ка-чанія Старшого "Про сільське господарство", написаний наприкінці 90-х - початку 80-х