У результаті римських завоювань різного роду багатства потекли в Рим і італийські міста. Це викликало підйом римської архітектури. Римляне прагнули підкреслити у своїх будинках і архітектурних спо-рудженнях ідею сили, мощі і величі, що придушують людини. Звідси на-родилася любов римських архітекторів до монументальності і масштаб-ності їхніх споруджень, що уражають уяву своїми розмірами. Іншою особливістю римської архітектури є прагнення до пишної обробки бу-динків, багатому декоративному оздобленню, до безлічі прикрас, більший (чим у греків) інтерес до утилітарних сторін архітектури, до створення переважно не храмових комплексів, а будинків і споруджень для практичних нестатків (мости, акведуки, театри, амфітеатри, терми). Римські архітектори розробили нові конструктивні принципи, зокрема широко застосовували арки, зводи і куполи, поряд з колонами викори-стовували стовпи і пілястри.

На відміну від грецьких архітекторів, що складали план будинків, не випливаючи строгої симетрії його різних частин, римляне виходили зі строгої симетрії. Вони широко застосовували грецькі ордери - доричний, іонічний і коринфський, причому самим улюбленої був у них пишний ко-ринфский ордер. На відміну від грецької класичної архітектури, у якій ордери являли собою органічне сполучення декоративного оздоблення з конструкцією будинку, римляне використовували грецькі ордери лише як декоративний, елемент прикрас. Однак римляне розвили ордерну сис-тему і створили власні ордери, що відрізняються від грецьких. Такими ордерами був композитний, тобто представляющий з'єднання елементів усіх грецьких ордерів в одному, ордер і так називана ордерна аркада, тобто сукупність арок, що спираються на чи стовпи колони.

Римська архітектура в ІV - І ст. до н. е. пройшла два періоди свого розвитку. Перший період охоплює ІV - ІІІ ст. до н.е., коли Рим був відносно бідним і невеликим містом. Римська архітектура цього часу розвивалася під сильним впливом єтрусской архітектури; наприклад, форми римського раннього храму і його декоративного оздоблення, за-стосування арки і зводу були запозичені від етрусків. Ведучим типом споруджень є військово-інженерні (оборонні стіни, наприклад стіна Сер-вия, побудована в ІV ст. до н.е. ; деякі частини стіни восходят до VІ ст. до н.е. ) і цивільні (перші водопроводи і дороги - кінець ІV ст. до н.е. ). Дру-гий період (ІІ – І ст. до н.е. ) характеризується широким застосуванням бетону і склепінних конструкцій. З'являються нові типи будинків, на-приклад васильки де відбувалися торгові угоди і вершився суд (перша базиліка побудована в І І ст. до н.е. ), амфітеатри, де давалися гладіаторські бої і бої зі звірами, цирки, де відбувалися ристания колісниць, терми - складний комплекс лазневих приміщень, бібліотеки, місця для ігор, для прогулянок, оточені парком. Виникає новий тип мо-нумен-тального спорудження - тріумфальна арка..Потреби торгівлі- вик-ликали до життя будівництво складів (наприклад, громадами портик Ємилиев - І І ст. до н.е. ), спеціальних ринкових приміщень.

З'явилися будинки для нестатків керування: канцелярії, архіви (центральний сенатський архів Табулярій був побудований у 80-х роках І ст. до н.е. ), судові приміщення. Завоювання Італії і Середземномор’я викликало до життя інтенсивне добудування постійних військових та-борів, багатошарових доріг, що оперізують всю Італію і продовжених у провінції. Нестатку зростаючого міського населення приводять до удо-сконалювання каналізації і будівлі нових водопроводів, що підводять воду в Рим за кілька десятків кілометрів. Рим в І ст. до н.е. перетво-рюється у величезне місто з мільйонним населенням, багатоповерховими будинками, щільно забудований численними будинками обощественного призначення, що живе напруженою, нервовою життям.

Не тільки Рим, але і невеликі міста (наприклад, Помпей) перетво-рюються в І ст. до н.е. в упоряджені, культурні центри з різноманітними будинками, прекрасними площами, брукованими вулицями, кам'яним те-атром і амфітеатром, цирком, численними крамницями і тавернами.

6.Скульптура.

По переказі, перші скульптури в Римі з'явилися при Тарквінії Гордому, котрий прикрасив глиняними статуями по єтрусскому звичаї дах побудованого їм же храму Юпітера на Капитолії. Першою бронзо-вою скульптурою була статуя богині родючості Церери, відлита на по-чатку V ст. до н.е. З ІV ст. до н.е. починають ставити статуї римським магістратам і навіть приватним особам. Багато хто римляне прагнули по-ставити статуї собі чи своїм предкам на форумі. В ІІ ст. до н.е. форум був настільки захаращений бронзовими статуями, що було видано спеціальне рішення, по якому багато хто з них були зняті. Бронзові ста-туї, як правило, відливалися, у ранню епоху єтрусскими майстрами, а починаючи з І І ст. до н.е. - грецькими скульпторами. Масове виробниц-тво статуй не сприяло створенню гарних робіт, так римляне до цьому і не прагнули. Для них найважливішим у статуї представлялася портретна подібність з оригіналом. Статуя повинна була прославити даної людини, його нащадків, і тому було важливе, щоб зображене обличчя не поплу-тали з ким-небудь іншим.

На розвиток римського індивідуального портрета вплинув звичай знімати з померлих воскові маски, що потім зберігалися в головній кімнаті римського будинку. Ці маски виносилися з будинку під час уро-чистого похорону, і чим більше було таких масок, тим знатніше вва-жався рід. При скульптурних роботах майстра, видимо,