З кінця ІІІ ст. до н.е. на римську скульптуру починає впливати чу-дова грецька скульптура. При грабежі грецьких міст римляне захоплю-ють велика кількість скульптур, що викликають захват навіть у практич-них і консервативних римлян. У Рим буквально заюшив потік грецьких статуй. Наприклад, один з римських полководців привіз у Рим після свого походу 285 бронзових і 230 мармурових скульптур, іншої віз у тріумфі 250 возів із грецькими статуями. Грецькі статуї виставляються скрізь: на форумі, у храмах, термах, вилллах, у міських будинках.

Незважаючи на достаток оригіналів, вивезених із Греції, рождаєтся великий попит на копії з найбільш відомих статуй. У Рим пересе-ляється велике число грецьких скульпторів, що копиру-ют оригінали знаменитих майстрів. Рясний приплив грецьких шедеврів і масове копіювання гальмували розквіт власне римської скульптури. Тільки в області реалістичного портрета римляне, що використовували єтрусские традиції, внесли свій внесок у розвиток скульптури і створили кілька чу-дових робіт (капітолійська вовчиця, Брут, Оратор, погруддя Цицерона і Цезаря). Під впливом грецького мистецтва римський портрет починає втрачати риси натуралізму, властиві єтрусской школі, і здобуває риси деякої узагальненості, тобто є справді реалістичним.

7. Наука.

Характерною рисою мислення римлян був практицизм, любов не до теоретичних, а до прикладних наук. Так, наприклад, високого рівня розвитку досягла в Римі агрономія. Збереглося кілька сільськогосподарських трактатів - Марка Порція Качана (І Ів. до н.е.), Теренція Варрона (І ст. до н.е. ), де ретельно і глибоко досліджуються різні агрономічні проблеми.

Римський архітектор Витрувій написав спепиальньгй трактат "Про архітектуру" у 10 книгах, що свідчить про високий · рівень римсь-кої архітектурної думки.

Бурхливі події останнього сторіччя Республіки, запекла політична боротьба, що велася в народних зборах і сенаті, сприяли розвитку ора-торського мистецтва і риторики. З’явився посібник з риторики, де викладалися основні правила ораторського мистецтва. Незважаючи на сильну залежність від грецьких зразків, римська риторика змогла пере-бороти їхній і сказати тут нове слово. З посібників з риторики потрібно назвати роботу неиз-вестного автора "Риторика до Гереннию" (деякі приписують її складання Цицерону) і кілька робіт Цицерона - "Брут", "Про оратора".

Великий розвиток одержала наука про право: правознавство, чи юриспруденція. Перші дослідження з'явилися ще в І І ст. до н.е., а в І ст. до н.е. існувала вже солідна юридична література. Особливо потрібно відзначити 18 книг "Цивільного права") і "Дефи-ниции" Квінта Муция Сцеволи (вони, на жаль, не збереглися). Найрізноманітніші юридичні пи-тання зачіпалися в численних мовах Цицерона.

В І ст. до н.е. зародилася і римська філологія. З'явилися спеціальні дослідження з граматики, про вживання букв, виникнення латинської мови, філологічні коментарі до комедій і трагедій письменників І І ст. до н.е.. Найбільш великими фахівцями в області римської філології були Нигидий Фигул, що написав великі граматичні коментарі, і його учень Теренций Варрон, автор твору "Про латинську мову" і багатьох інших добутків.

Як величезна Римська держава складалася з багатьох різнорідних частин, ще механічно зв'язаних між собою і не злилися в органічне ціле, так і римська культура позднереспубликанской епохи являла собою з'єднання багатьох почав - етрусского, споконвіку римського, италий-ского і грецького. Складений характер римської культури пояснює ек-лектизм багатьох її сторін.