Архітектура Брунеллески в період Раннього Відродження

У культурі італійського Відродження архітектура займає видатне місце. По достатку талановитих майстрів, розмахові і різноманіттю художньої творчості, а головне, по його сміливому новаторству Італія випередила в 15 в. всі інші країни Європи. Італійське мистецтво Кватроченто розвивалося в рамках локальних шкіл. В архітектурі склалася тонка, ломбардская, венеціанська школи, у стилістиці яких нові віяння нерідко сполучилися з місцевими традиціями.

Початком радикальних перетворень у мистецтві відноситься до перших десятиліть 15 в. Лідером у творчих пошуках і відкриттях у художній сфері, як і в гуманізмі, протягом майже всього цього сторіччя була Флоренція. Брунеллески, Донателло, Мазаччо – три флорентійських генії – відкрили нову епоху в архітектурі й образотворчому мистецтві.

Створивши оригінальну конструкцію купола флорентійського собору Санта Марія дель Фьоре, Филиппо Брунеллески (1377-1446) дав могутній імпульс новаторському розвиткові італійської архітектури. Його нововведення був восьмигранний купол діаметром у 42 м. В Оспедале дельи Инноченти в противагу устремлінню будинку вгору, властивому готиці, Брунеллески вперше створив фасаду у виді легкого портика, що розгорнувся по горизонталі у всю його ширину і примикає до площі. Ця архітектура, що викликає враження домірності і спокою, поклала початок формування нового, ренесансного вигляду міських суспільних будинків. Одним із самих зроблених створінь Брунеллески стала капела Пацци – побудована за замовленням цієї родини молитовня, невелике крите куполом будинок з портиком, розташоване в дворі монастиря. Архітектор і тут застосовує ордер, що виявляє, на відміну від готики, що несе роль стіни в конструкції будинку.

Будинку Брунеллески з харакерными для них портиками, арками, колонами відрізняють гармонійність, ясність пропорцій, сумірність масштабів архітектури з людиною.