Хтось з великих сказав :"Архітектура - це застигла музика ."

Древня Греція - колиска європейської культури і мистецтв. При погляді на художні шедеври тієї далекої епохи крізь століття ми чуємо торжественно-гимническую музику краси і величі людини творця , щоуподібнив себе олімпійським богам.

Архітектура в Древній Греції розвивалася швидко і багатосторонньо. У зростаючих грецьких містах створюються кам'яні житлові будинки, зміцнення, портові спорудження, але найважливішій і нове з'явилося не в житловій і господарській будівлях, а в кам'яних суспільних будинках. Саме тут, і насамперед в архітектурі храмів, склалися класичні грецькі архітектурні ордери.

Прямокутне в плані, строге і величне спорудження, що піднімається на трьох ступінях цоколя, обнесене строгою колонадою і покрите двосхилою покрівлею, — от що спливає в пам'яті, як тільки ми вимовляємо слова «архітектура Древньої Греції.» І дійсно, побудований за правилами ордера

грецький храм був самою значною будівлею в місті і по своєму призначенню, і по тому місцю, яке займала його архітектура у всьому ансамблі міста. Ордерний храм панував над містом; він панував над пейзажем у тих випадках, коли храми споруджувалися в яких-небудь інших важливих місцевостях,

наприклад, що вважалися в греків священними. Тому що ордерний храм був свого роду вершиною в грецькій архітектурі, і тому що він зробив величенний вплив на наступну історію світової архітектури, ми звернулися саме до особливостей ордерних будівель, пожертвувавши багатьма іншими видами і напрямками архітектури і будівництва Древньої Греції. Отже, запам'ятаємо відразу — ордер у Древній Греції належав не масовій архітектурі, а архітектурі, що має виняткове значення, що володіє важливим ідейним змістом і зв'язаної з духовним життям суспільства.

У давньогрецькому ордері існує ясний і стрункий порядок, відповідно до якого сполучаться один з одним три основні частини будівлі — підстава, колони і перекриття. Доричному ордерові (виник на початку VII в. до н.е.) з його могутніми

пропорціями властиві колона, розсічена желобками-каннелюрами, що сходяться під гострим кутом, що коштує без бази і завершена простою капітеллю, архітрав у виді рівної балки і фриз із тригліфів, що чергуються, і метоп. Іонічний ордер

(склався в середині VI в. до н.е.) відрізняється стрункою колоною, що коштує на базі і завершеній капітелі з двома завитками-волютами, трехчастным архітравом і лентообразным фризом; каннелюры тут розділені плоскою доріжкою.

Коринфский

ордер схожий на іонічний, але відрізняється від нього складною капітеллю, прикрашеної рослинними візерунками (сама древня коринфская колона відома в храмі Аполлона в Бассах, нині — Вассі в Пелопоннесу, спорудженому близько 430 року до

н.е. знаменитим зодчим Иктином). Эолийский ордер (відомий по декількох будівлях VII в. до н.е. — у Неандрии в Малій Азії, у Ларисі, на острові Лесбос) має тонку гладку колону, що коштує на базі і завершену капітеллю, великі волюти і пелюстки якої відтворюють рослинні мотиви.

Походження давньогрецького ордера і його особливостей вивчені досить докладно. Не підлягає сумніву, що його джерелом є дерев'яні, укріплені на постаменті стовпи, що несуть на собі їхні дерев'яні балки, що перекривають. Двосхилий дах кам'яних храмів повторює кроквяну

дерев'яну конструкцію. У формі перекриттів, у деталях доричного ордера можна доглянути їхнє походження від будівель з великого лісу. У більш легкому іонічному ордері позначилися прийоми спорудження покрівлі з дрібних колод. У

капітелі эолийского ордера виявляється місцевий будівельний прийом, відповідно до якого балки укладалися на розвилку галузей деревного стовбура. У Древній Греції швидко склався і строго упорядкований план храму, що споруджувався за правилами ордерів. Це був храм-периптер, тобто храм, обнесений з усіх боків

колонадою, усередині якого за стінами знаходилося святилище (целла). Происхождеие периптеру можна простежити починаючи від будівель, близьких найдавнішим мегаронам. Найбільш близький мегарону храм «в антах», тобто храм, де на торцевой стороні виступають кінці стін, між якими містяться колони. Далі

випливають простиль з портиком на фасаді, амфипростиль із двома портиками на протилежних сторонах і, нарешті, периптер. Зрозуміло, це лише схема історичного розвитку: у Греції нерідко одночасно споруджувалися храми різних

типів. Але так чи інакше найдавнішим зразком послужила житлова постройка-мегарон, а в VII в. до н.е. з'явилися храми-периптери (храм Аполлона Термиоса, інакше

Фермосе, храм Геры в Олимпии й ін.). У храмах цього часу ще застосовувалися цегла-сирець і дерев'яні колони, що згодом замінялися кам'яними.

Разом зі створенням кам'яних конструкцій древні зодчі «з області хибких і хитливих окомірних розрахунків доопрацювалися до встановлення міцних законів «симетрії» або домірності складових частин будинку». Так писав про цьому римський архітектор I в. до н.е. Витрувий, автор єдиного цілком

збереженого античного трактату про зодчество, по якому ми можемо вірогідно судити про погляди тієї епохи на архітектуру. Зрозуміло, з обліком того, що ордери склалися за шістсот років до появи на світло цього трактату. Усі ці «міцні закони» закріпилися в кам'яному зодчестві Древньої Греції на століття, а якщо

вважати ті епохи, коли в архітектурі знову відроджувався ордер, — те і на тисячоріччя.

У цих законах і в прийомах їхнього використання, у сполученні правила і творчості,

числа і поетичної фантазії, «порядку» і його»порушення», властивій грецькій архітектурі, нам і має бути розібратися.

Насамперед треба відразу ж звільнитися від въевшихся в пам'ять гімназичних забобонів, по яких ордерний храм ніби-то являє собою до міліметра геометрично правильне спорудження, складене з білого мармуру, обкреслене прямими лініями. Його краса ніби-то полягає в ідеальної

безбарвній чистоті і бездоганності, подібній ідеальній дистильованій воді,абсолютно чистої, але несмачної.