Архітектура - же уособлював собою якусь силу, перед якою навіть цар або тиран виглядав одним зі �...

Реферат - Архітектура

же уособлював собою якусь силу, перед якою навіть цар або тиран виглядав одним зі співгромадян поліса. Цей суспільний і гражданственный зміст і здобував художньо-архітектурний образ грецького ордерного храму, спорудженого на міській площі або на акрополі, що піднімається над містом. Весь зміст суспільних будинків, їхнє значення як художнього, ідеологічного явища можна уявити собі, відновивши вигляд давньогрецького міста. Треба сказати, що ця задача нелегка і, більш того, не цілком здійсненна. Мармурові храми збереглися хоча б частково. Багато хто з них удалося відновити, зібравши розкидані навколо фундаментів кам'яні блоки. Що ж стосується житлових і господарських будівель у містах, то переважна більшість їх безповоротно втрачена. На місці старих будинків виникали нові. Кому могло спасти на думку століттями зберігати звичайний, рядовий будинок? Тільки випадок допомагає тут дослідникам архітектури. І от — історичний парадокс! Таким випадком, що зберігає звичайні, масові будівлі міста, найчастіше виявляється раптово вибухнула руйнівна катастрофа. Після виверження Везувію в Італії залишилися під попелом і лавою древні міста, немов би законсервовані в момент, коли зупинилося їхнє життя. Місто Олинф на півострові Халкидика був у 348 році до н.е. захоплений і цілком зруйнований македонським царем Пилипом II.Руїни міста були закинуті і збереглися, власне кажучи, у недоторканому виді. Живе місто, навпроти, стирає від століття до століття старі будівлі. Нове життя буквально випалює собою залишки минулого. А в грецькому місті тому були особливі причини. Житловий будинок, як це показують розкопки в Олинфе і знахідки в інших місцях, зачастю будувався із сирцю. Такий будинок легко міг бути зруйнований без залишку. Зрозуміло, що самою міцною частиною будинку була стать: він-те і прикрашали найбільше багато і ретельно, наприклад, мозаїкою, выложенной з різнобарвних каменів. Звичайно це був будинок із внутрішнім двориком, у який відкривалися житлові приміщення. На вулицю такий будинок виходить глухими стінами. Один будинок примикав до іншого, і уся вулиця житлового району обрамлялася стінами. У старих містах, що розрослися до середини V в. до н.е., житлові райони являли собою целую розсип таких будівель, розсічених вузькими, кривими вуличками. Із середини V в. до н.е. початку впроваджуватися регулярне планування: вулиці стали прокладатися строгим шаховим порядком. Але багато міст, і насамперед Афіни, зберігали свій старий вигляд і пізніше. Не важко уявити собі, хоча б загалом, як співвідносилися один з одним у давньогрецькому місті неміцний сырцовый будинок і мармуровий храм. Низька будівля з дешевих матеріалів — і могутній, що піднімається над містом храм; замкнута стінами осередок будинку на вузькій вуличці, де роїться домашній побут грека, — і відкрита галерея портика, що виходить на простору площу; або колонада храму, що увінчує собою акрополь, — і театр під відкритим небом, на лавах якого розміщалися тисячі і десятки тисяч чоловік. Різне призначення і різні міри лежать в основі цих будівель. З одного боку — окрема людина і його приватний побут, з іншого боку — громадське життя всієї міста-держави, у якій бере участь весь демос — тобто вільні громадяни (раби, зрозуміло, у розрахунок не приймалися)...

…Вище вже йшла мова про стадіони і театри. Обоє ці типу будівель — навряд чи не саме чудове, що було створено в Древній Греції. Архітектура їх уражає своєю винятковою доцільністю. Немає кращого будинку для масових видовищ,чим класичний амфітеатр зі сценічною площадкою в центрі. Існуючи і понині, традиція зберігати прямокутні глядачевий зали — результат забобону, відсталої нездатності розстатися з прикладом, що виник кілька століть назад, коли під театр пристосовували звичайний палацевий зал, використовували випадково підшуканий сарай або стайню. Створений в античній Греції тип стадіону послужив основою для древніх стадіонів і цирків, для стадіонів нашого часу. Архітектурна форма театрів і стадіонів визначила їхнє пряме функціональне призначення, прагнення створити зручні площадки для змагань і представлень і місткі лави для багатотисячної маси народу. Тому колонади й інші ордерні мотиви не грають в архітектурі театрів і стадіонів значної ролі.Інакше обстояло справу в тих суспільних спорудженнях, що створювали особливе ідейно-художнє середовище в релігійно-політичному (акрополь) і державно-господарському (агора) центрах міста. Тут і виявляється необхідної ордерна архітектура, що художньо виражає суспільні представлення. Агора в Афінах прикрашається храмами і довгими портиками-стоями з відкритими колонадами (храм Ареса, храм Гефестейон, коштуючи Зевса, коштуючи Пойкиле — усі в V в. до н.е.; у II в. до н.е. тут споруджуються середні і південна стои). Від площі агори, облямованої стоями, йшла на пагорб Акрополя дорога священних процесій, по якій раз у рік у день свята на честь Афіни піднімалася нагору багатолюдна процесія. Головні події свят відбувалися на Акрополі. Він і вінчав собою ансамбль міста і був справжнім центром громадського життя всієї

країни...

Сторінки: 1 2 3