рельєфі. Вони як би вінчають переможця. Простір аркового прольоту розширюється касетами зводу (невеликі поглиблення на поверхні стелі або зводу, що мають найчастіше квадратну форму) і настінними мальовничо трактованими рельєфними композиціями, що зображують урочистий хід тріумфатора і легіонерів із трофеями, захопленими в храмах Єрусалима. Побудова високого рельєфу, його світлотіньові ефекти підсилюють відчуття глибини прольоту арки. Бурхливі рухи легіонерів точно вириваються з площини рельєфу в реальний простір. Пафос їхніх жестів як би вторить тріумфальній темі архітектури. Розфарбування і позолоть підсилюють мальовничість і життєвість сцени. Зображені усередині арки сцени відповідають моментові проходження через неї, у такий спосіб глядач мимоволі прилучається до дії, як би стає учасником сцени. Нагорі статуя імператора на колісниці, запряженою четвіркою коней.
В аттику був похований порох Тита. Арка була архітектурним спорудженням, постаментом для статуї й одночасно меморіальним пам'ятником. Так ховалися лише людей з особою харизмой (у перекладі з грецького — «милість»,божественний дарунок»), тобто наділених винятковими особистими якостями — мудрістю, героїзмом, сміливістю: Цезаря на Римському Форумі, Тита в його арці, Траяна в цоколі його колони. Інші громадяни спочивали уздовж доріг за міськими воротами Рима.
Пізніше були споруджені складні трехпролетные тріумфальні арки: Септимия Півночі (кінець II в. н.е.), Костянтина (VI в. н. е.).
Ілюстрація
Тріумфальна арка Тита
81 р. н.е.
Велике місце в житті римлян займали видовища. Театри й амфітеатри характерні для античних міст. Ще в період пізньої республіки в Римі склався своєрідний тип амфітеатру. Останній був цілком римським винаходом. Якщо грецькі театри влаштовувалися під відкритим небом, місця для глядачів розташовувалися у виїмці пагорба, то римські театри являли собою самостійні замкнуті багатоярусні будинки в центрі міста з місцями на концентрично зведених стінах. Амфітеатри призначалися для юрби жадібних до видовищ низів столичного населення, перед якою в дні свят розігрувалися бої гладіаторів, морські бої і т.п.
У 70—80 р. н.е. був споруджений грандіозний амфітеатр Флавиев, що одержав назву Колізей (від латинського colosseus — «величезний»). Він вибудований на місці зруйнованого 3олотого будинку Нерона і належав до нового архітектурного типу будинків. У Греції колись були тільки театри, що влаштовували на природних схилах пагорбів і полів. Римський Колізей являв собою величезну чашу зі східчастими рядами сидінь, (замкнуту зовні кільцевий элипсовидной стіною. В амфітеатрах давали різні представлення: морські бої (навмахии), бою людей з екзотичними звірами, бої гладіаторів. У сонячні дні над Колізеєм натягали величезний парусиновий навіс — велум, або веларий.
Ілюстрація
Колізей у Римі.
70-80 р. н.е.
Колізей — найбільший амфітеатр античної епохи. Він уміщав біля п'ятдесятьох тисяч глядачів. Могутні стіни Колізею (висота 48,5 м) розділені на чотири яруси суцільними аркадами, у нижньому поверсі вони служили для входу і виходу. У плані Колізей представляє еліпс (156Х198 м); центр його композиції — нині зруйнована арена, оточена східчастими лавами для глядачів. Еліпс найбільше повно відповідав вимогам динаміки видовищ, що розгортаються — гладіаторських боїв. Він давав можливість максимально активізувати глядача, наблизити місця привілейованої публіки до арени; спускающиеся лійкою місця розділялися відповідно до суспільного рангу глядачів. Усередині йшли чотири яруси сидінь, яким зовні відповідали три яруси аркад: дорична, іонічна і коринфская. Четвертий ярус був глухим, з коринфскими пілястрами — плоскими виступами на стіні. Пілястри, що членують стіну, коринфского ордера не порушують моноліт будинку, выложенного із сірого травертину.
Зовнішній вигляд Колізею з його могутнім пружним овалом виконаний суворої енергії. Це відчуття створюється не тільки величезними масштабами будинку, але й узагальненням основних форм, урочистою міццю простих ритмів. Усередині Колізей дуже конструктивний і органічний, доцільність сполучиться в ньому з мистецтвом: він втілює образ світу і принципи життя, що сформувалися в римлян до I в. н.е.
Правлінням двох імператорів іспанців відкривалося II століття. Вони були провінціалами, але з патриціанського середовища. Це Траян (98—117 р.) і усиновлений їм Адріан (117—138 р.). При Траяне Римська імперія досягла піка своєї могутності. Надалі вона буде намагатися лише зберегти те, що було завойовано Траяном. Цей імператор шанувався кращим з усіх у римській історії. На портретах він виглядає людиною мужнім, суворим, але не простим вояком, а розумним і сміливим політиком.
Траян багато зробив для своєї рідної Іспанії. У ній дотепер можна побачити два створених при ньому моста — Міст в Алькантаре через ріку Тахо (нині Тежу) і акведук у Сеговии. Обоє належать до шедеврів світової архітектури. Міст в Алькантаре одноярусний, але з дуже високими прорізами. Він завершується простим карнизом, у центрі
якого, над проїзною частиною, перекинена арка. Акведук у Сеговии — двох'ярусний, з вузькими високими прольотами — може показатися одноманітним через повторюваний ритм його рівновеликих арок. Він суцільно рустований (від лат. rusticus — «сільський», «грубий», «необтесаний»), тобто складний із грубообработанного каменю. Це робить акведук природним, близьким до природи, з яким він гармонійно сполучиться.
Самим знаменитим пам'ятником Траяна в Римі вважається його форум Траяна, зведений Аполлодором Дамаським (109—113 р. н.е.).
Серед всіх імператорських форумів (Цезаря, Августа, Веспасиана, Нерви,Траяна), що обростали навколо старого Форуму Романум, це найбільш красивий і значний. Він складався з прямокутної площі, оточеною наскрізною колонадою з входом — Тріумфальною аркою, а також із двома могутніми півкругами по бічних сторонах. У центрі площі піднімалася кінна статуя Траяна з бронзи, покритою позолоттю. Не було ні шматочка голої землі, покритою травою – весь Форум Траяна був вимощений красивими мозаїками з дорогоцінних порід мармуру.
Ілюстрація
Форум Траяна в Римі.
2
