Реферат

на тему:

«Львівський музей українського мистецтва»

Львівський музей українського мистецтва – це зібрання творів українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Мистецтво XIX – поч. ХХ ст. представлено творчістю митців: Володимира Гнатюка , Станіслава Людкевича , Філарета Колеси , Василя Щурата та інших. Першим його директором був відомий вчений Іларіон Семенович Свєнціцький. У перші роки існування музей обмежив свою діяльність збиранням і вивченням стародавнього мистецтва , і лише згодом , завдяки зусиллям ентузіастів , його зацікавлення розширились.

У 1913 році Національний музей був відкритий для публічного відві-

дування. Він розмістився в просторих залах придбаного будинку , де знаходиться й тепер.Відтоді музей стає відомим у Західній Україні та

за її межами , встановлює тісні взаємини з іншими музеями , зокрема

Києва , Москви , Петербурга.Сюди ввійшли полотна , подаровані , зок-

рема , визначними діячами російської культури О.Шахматовим , О.Со-

болєвим , В.Васнецовим , твори народного мистецтва та українських

митців-професіоналів.

Тепер у музеї зібрані цінні колекції творів стародавнього мистецтва ,

мистецтва , мистецтва ХІХ- початку ХХ ст. , українських радянських

професійних та народних художників. У фондах стародавнього мистецт-

ва є памятки ХІІ-ХІV ст. – бронзові ікони , фрагменти декоративного

різблення по каменю тощо , що репрезентують мистецтво доби Київсь-

кої Русі.

Зібрання ікон – одне з найкращих і найцінніших на Україні.Експозиція

музею дає доволі повне уявлення про шляхи розвитку українського іко-

нописного малярства ХІV-ХVІІІ ст. Бурхливий розвиток українського

мистецтва ХVІІ ст. зумовлений боротьбою українського народу за соціальне й національне визволення та воз’єднання України з Росією,

широко ілюструє чимала збірка творів тогочасного малярства.Особливо

цінні твори двох найвизначніших митців – Йова Кондзелевича ( автора

славнозвісного Богородчанського іконостаса ) та Івана Рутковича.Обидва

художники залишили нам прекрасні твори , в основу яких покладені вже не абстрактні уявлення про потойбічний світ , а глибоке знання життя , вивчення натури.

Серед живопису ХVІІІ ст. слід згадати цікаву колекцію портретів майст-

рів О. Білявського , І.Барановського та Л. Долинського , вихованців ху-

дожніх академій Рима й Відня.

Чимала кількість творів декоративної різьби ХVІІ-ХVІІІ ст. дає змогу

простежити розвиток цієї галузі українського мистецтва.

Не дуже велика збірка старовинної скульптури має зразки кам’яної і де-

рев’яної скульптури.

Про блискучий розвиток книжкової мініатюри та орнаменту , високий художній рівень оформлення книжок на Україні свідчить колекція рукописів XIV-XVIII ст. і зібрання перших стародруків , з-поміж яких московський ”Апостол”(1564) та львівський “Апостол” (1573-1574) І.Федорова. Багату експозицію стародавнього мистецтва доповнюють окремі колекції гравюр та гаптувань XV-XVIII ст., металевий посуд та інші зразки прикладного мистецтва, що мають велику пізнавальну та історичну цінність. Значне місце в музеї посідають роботи українських художників XIX-XX ст. , головним чином західноукраїнських. Це дає змогу глибоко вивчити своєрідні риси та особливості західноукраїнського мистецтва, познайомитися з течіями та напрямками , зумовленими специфікою політичного й культурного життя українського народу під владою Австро-Угорщини , а пізніше – панської Польщі.

Серед мистецьких творів цього періоду особливо цінні “ Автопортрет”

Т.Шевченка роботи часів заслання , його ж гравюри з картин К.Брюллова

і Рембрандта , а також кілька картин К. Трутовського ( “Дівчина з снопа-

ми” , “Побачення” ).Широко представлена творчість митців , що працю-

вали на західних землях України в ІІ пол.ХІХ ст., зокрема К.Устияновича і Т.Копистинського – піонерів реалізму в західноукраїнському живописі.З

творів К. Устияновича найліпші “ Т.Шевченко на засланні” , “Гуцул”.

Кілька картин ілюструють творчість видатного портретиста , пейзажиста

та майстра жанрової картини І.Романчука ( “ З дороги” , “ Лісовий крає-

вид” ).

У збірках музею є твори українських художників В.Орловського ,

К. Крижицького , П. Левченка , М.Ткаченка , С.Васильківського , М. Пимоненка , вихованців Петербурзької Академії мистецтв та Московського училища живопису , скульптури і архітектури.

Кінець ХІХ-початок ХХ ст.- етап дальшого розвитку українського об-

разотворчого мистецтва на шляху до реалізму , народності й демократиз-

му – репрезентований творами О.Мурашка , Ф.Красицького , Й.Куриласа,

І.Труша , О.Кульчицької та інших.З творів Ф.Красицького в музеї експо-

нується найпопулярніша його картина – “Гість із Запоріжжя”.

Дуже цікава велика колекція творів І. Труша , видатного художника-реа-

ліста.Краєвиди та етюди , портрети , картини побутового жанру характе-

ризують його як талановитого , своєрідного майстра.В музеї експонують-

ся “Портрет Лесі Українки” , “Захід сонця в лісі” , “Дніпро” , “Самітня сосна” , “Автопортрет”. Широко й різноманітно представлено творчість

О.Кульчицікої в галузі графіки , живопису і прикладного мистецтва.

З невеликого зібрання О. Новаківського , засновника художньої школи у

Львові , слід згадати роботи “Діти” , “Автопортрет” , “Пробудження” ,

“Натюрморт” , що дають уявлення про небуденний талант їхнього автора.

М.Івасюк – майстер історичного , батального та побутового жанрів- представлений картинами “В”їзд Б.Хмельницького до Києва” , “Мати” ,

“Біля криниці” , “Автопортрет”. Цікаві також твори популярних українсь-

ких художників Й.Куриласа ( “Бабуся” , “Бідна жінка” , “Портрет дружи-

ни” , “На Гуцульщині” ) та А. Манастирського ( “Запорожець” , “Два приятелі” , “Паламар” ).Обидва вони типові послідовники реалістичного мистецтва , що переборювало на Західній Україні всілякі формалістичні

течії.

Експозиція відділу давнього українського мистецтва охоплює великий

відтінок часу – з ХІ по ХVІІІ ст. В її основі – багата колекція творів деко-

ративного мистецтва ( метал , різьба по каменю і дереву , гаптування ) ,

малярства , графіки , скульптури. У силу історичних умов колекцію відді-

лу складають в основному твори , що походять із західних областей Ук-

раїни. Проте вони дають уявлення про основні напрями , течії