церковнаго». Що від цього Церква віддалялася від народу, на це Москва не звертала жодної уваги. Таким чином, наші друкарні перевернули на московські, хоч ці друкарні таки завзято боронились за своє національне обличчя. Докінчив це Петро І, що 5 жовтня 1720 р. височайше наказав без цензури в Київській та Чернігівській друкарнях нічого не друкувати...
Таким способом крок за кроком і рік за роком силою відбирали від Української Церкви її національні права та окремішності й зрівнювали її із звичайними російськими митрополіями. Українське патріотичне духовенство увесь час переслідували — і поодинці, і всіх разом.
Список використаної літератури
Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. — К., 1989. ст.14-20
Григулевич Й. Р. Пророки "новой истины". — М., 1983. ст.30-34, ст. 56-60
Дорошенко Д. Короткий нарис історії християнської церк-ви. - Вінніпег, 1970. ст. 89-93
Ісаїв П. Звідки Русь-Україна прийняла християнство? — Фі-ладельфія, 1992. ст.. 585-596
Історія православної церкви в Україні: Збірка наукових праць. — К., 1997. ст.145-156
Історія релігій в Україні: у 10 т. — К., 1997. — Т. 2. ст.433
Історія християнської церкви на Україні (релігіезнавчий до-відковий нарис). — К., 1992. ст.145-156, ст.132-136, ст.198
Липківський В. Відродження церкви в Україні. 1917—1930. — Торонто, 1972. ст.102-106
Павленко Ю, В. Передісторія давніх русів у світовому конте-ксті. - К., 1994. ст.75-80
Рыбаков Б. А. Язичество Древней Руси. — М., 1987.