“Теза про невіддільність хворобливості від творчості, яку висувають Гонкури, можливо, єдине, що не знайшло свого місця у всіх імпресіоністів. Інші ж ідеї близькі ним, якщо не тотожні”.Прим.

Весь естетичний комплекс Гонкури усвідомлюють як “сучасну красу”. Сучасність має свою красу, як і будь-який час. Вона не схожа на академічну, можливо, її потрібно відкрити за допомогою лупи.

Класицизм розділяв красу на sublime – ідеальне, піднесене, і grotesque – потворне. “Для Гонкурів та імпресіоністів ідеального не існує зовсім, характерне, індивідуальне стає самоцінним і розглядається як прекрасне”.Прим. “За Шарлем Бодлером “Мы велики и поэтичны в наших галстуках и лакированных ботинках”. Звідси витікають всі інші антиномії: штучності композиційної організованості протиставляється фіксація життя в його невимушеному протіканні; строгому ритму – аритмічність; симетрії – асиметрія; закономірному узагальненому – конкретне і випадкове; застиглому, нерухомому – мить у своїй змінності; парадності й помпезності – побутовість, розумовій лінійності, статуарній пластичності – чуттєвий колоризм”.

Я навожу тут систему братів Гонкурів, не тому, що вони, як Золя публічно захищали Мане або імпресіоністичну течію в цілому. Навпаки, вони тільки єдиний раз у “Щоденнику” позитивно відгукуються про Дега: “Своєрідний тип цей Дега – хворобливий невротичний, з запаленням очей таким сильним, що він боїться втратити зір, але саме завдяки цьому цей чоловік надзвичайно чутливий, схоплює найпотаємнішу суть речей. Я не зустрічав ще художника, котрий, відтворюючи сучасне життя, краще схоплював би його дух”,– про інших або негативно (Мане, Моне, Писсаро), або взагалі не згадували. Але Гонкури були набагато ближчі до імпресіоністів, ніж Золя, який у кінці звинувачував їх у відсутності цілісної формули імпресіоністського мистецтва, у розпорошенності окремих елементів “які відчуваються в усіх роботах. Але в жодній з них не видно, що її застосував справжній мастер. Всі вони тільки попередники. Геній не з’явився... Боротьба імпресіоністів, ще не досягла цілей; вони залишаються нижче поставлених ними завдань”.Прим.

Шляхи Гонкурів й імпресіоністів були спорідненішими. І хоча вони не виступали публічно в їх захист, але опосередковано сприяли утвердженню естетики імпресіоністів. В ранній період художники приціпово не теоретизували. Установкою було "художник-імпресіоніст діє як дитина" відтврюючи не об*єкти, а атмосферу, що їх поглинає, мерехтіння, рух, феерію, світла, співвідносячи чисті кольори сонячного спектру замість суміші кольорів на палітрі.

Отже естетику знаходять у Гонкурів

Гонкури

Імпресіоністичний стиль може знаменувати собою початкову стадію формування імпресіоністичного методу і в методі його діяльності в кінце вому результаті і реалізується.У романах Гонкурів для відображення враження від об*єкту об*єктивно логічного синтаксис заміняється суб*єктивно-емоційним.Аналогією кольоровим мазкам виступають вкорочені, фрагментарні, ізольовані фрази.Традиційно імпресіоністський стиль розуміють як систематичне перенесення засобів виразності, що застосовуються в живоптсі в область іншого мистецтва, словесне, музичне.с12аМ.Крессо"Фраза і словник Гюісманса" .Ознаками такого стилю визнано переміщення суб*єкту дії на другий план; поширення безособових конструккцій; активність об*єкту, а не суб*єкту(враження .дається через підмет, дієслово ж зводиться до ролі граматичного засобу прикметник (він має бути усвідомленим ), заміняється дієприкметником теперешнього часу , метафорі надається перевага над порівнянням. і. т.д.Такі ж ознаки стилю знаходять у творчості Верлена, протиставляючи "дієслівному" стилю зникнення дієслів у його.У Верлена це перенасичення підметами , різними формами неозначеності, неточності було словесними .формами вираження кольорів................?