Записи ряду пісень літературного походження, з яких особливу увагу композитор приділяв шевченківським пісням теж досить велика допомога для пізнання регіональної специфіки фольклору. Звернемо увагу, для прикладу, на п’ятирядкову строфіку такої шевченківської пісні, як "Садок вишневий коло хати" (така строфіка не часта в народних піснях). Однак забов’язана вона своєю появою в народнопісенній творчості генію великого Кобзаря і притаманна справді пісенності Придніпровщини.

Так само західноукраїнськими можна вважати такі специфічні форми, як легка, коротка коломийка або епічно-розповідна й подовжена співанка-хроніка, типові приспіви на зразок "Шум-трія-ра" в рекрутських піснях та піснях про кохання, або "Червона ружа, біла лелія" в колядках, тяжіння скоріше до одноголосого монодичного розспіву, ніж гуртового багатоголосного, наявність у весільних піснях так званих "бервінкових" пісень з типовими заспівами "Лежєли берви бервінковії" або просякнутість танцювальними й синкопованими ритмами, нахил у мелодиці до квартової інтерваліки - все це зразу впадає в очі при знайомстві з гуцульськими записами П.Майбороди.

Або взяти, наприклад, таку характерну особливість виявлення стилю пісні, як її ритмічні основи. Симетричність і квадратність форм дуже виразно спостерігається в гуцульських записах П.Майбороди з їх коломийковими структурами, рухливістю й танцювальністю. Співаки шукають різноманітності в самій пульсації мелодичного руху.

Таким чином, народні пісні в записах П.Майбороди розширили уявлення про локальні стилі нашої пісенності, поповнили її цілим рядом типових зразків Карпатської та Придніпровської України. І. може, тому що вони ввідуть у науковий обіг, пройшовши через свідомість людини, краще будуть усвідомлені ті риси єдності в стилі, формах вислову, які зумовлені спільністю походження, історичними, економічними, політичними, культурними зв’язками, споконвічною духовною єдністю жителів етнографічних масивів. Невід’ємною складовою частиною влились записи П.Майбороди в музичну шевченкініану, збагатили публікації пісенності рядом зразків, які стали справді хрестоматійними. Поповнилась завдяки записам композитора скарбниця пожовтневих пісень, присвячених суспільно-політичній темі, що походять із західних областей України. Музичні записи П.Майбороди стануть вдячним матеріалом для дослідників фольклору, зокрема стилістичних його особливостей (ритміки, мелодики, ладу, форми тощо).

В органічних зв’язках з піснею формувалась творчість визначних митців минулого і сучасного. Кровно зрісся з нею і Платон Іларіонович Майборода - славетний композитор, відомий громадський діяч, прекрасний музикант, праця якого в галузі збирання народнопісенної творчості, практичне оволодіння музичною мовою свого народу зумовили і справжню народність його власної музи.

Схарактеризувавши основні галузі української культури, слід зазначити, що в цей період - період розвитку нової літератури, спостерігалось помітне посилення її органічної єдності з людиною, яка є творцем духовних цінностей і сама культурно зростає у процесі діяльності.

Розділ 3

Своєрідність художньої палітри пісень літературного

походження

3.1. І.Франко

“Якщо музика виникла зі співу,- стверджує О.Потебня,- то віршування і розмір - із зв’язку слова зі співом” . Прослідковуємо, як збагачує І.Франко письменник поетичну палітру на основі народної пісні, яка зумовила наспівну мелодику багатох його поетичних творів. У такому плані написано багато поезій із збірок: “Веснянки”, “Зів’яле листя”, “З вершин і низин”, та інших.

Прекрасним акордом у другому “жмутку” є вірш “Ой ти дубочку кучерявий”, що своїм поетичним змістом близький до вірша “Червона калино, чого в лузі гнешся?”. Вірш щедро наповнений порівняннями, епітетами, які йдуть від народної пісні: дубочку кучерявий, густі лози, дрібні сльози, чорні очі, темні ночі, листочки зів’ялі. Розпочинається твір притаманним для народнопісенної творчості риторичним звертанням, підсиленим питальним реченням:

Ой ти, дубочку кучерявий,

Ой, а хто ж тебе скучерявив?

“Фігура риторичного звертання до предметів, явищ навколішнього світу - одна з найпоширеніших особливостей поетичної мови Франка. Він вливає життя в свою поезію, почуття в неорганічну природу, персоніфікує сили та явища природи” .

Початок віршової мініатюри тотожний поезії “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”. В обох поезіях початкове “ой” взято з народної пісні, а далі звучить звертання. Порівняємо:

Ой ти, дівчино, з горіха зерня

і

Ой ти, дубочку, кучерявий

У наступних рядках спостерігаємо улюблений засіб поетичного синтаксису Франка: часте вживання дієслів, що створює градацію. “Дієслова, як відомо, розгортають поняття, які стають у центрі уваги мовця. Тому дієслово надає тексту динаміки і емоційної виразності. Дослідження стилів різних письменників довело, що твори, в яких переважає емоційність, афект, характеризуються особливо високою частотою вживання дієслів” [3, 65]. Народна пісня завжди емоційна, звідки й випливає її наспівність. Велику увагу в цьому плані у творі відіграє народно-поетична рима, як-от: лози - сльози, ночі - очі, врода - непогода, тане - в`яне, злоба - худоба та фольклорні епітети - дубочку кучерявий, густі лози, дрібні сльози, темні очі, чорні очі, пишна врода, горда мова, вітер зимний, вічна розлука, листочки зів’ялі, острі пили, людська злоба.

Логічні наголоси падають на найвагоміші за значенням дієслова, які роблять мелодію вірша не монотонною:

Скучерявили густі лози,

Підмили корінь дрібні сльози.

Фольклорним епітетам Франко надає великого значення, адже епітет Франка містить у собі яскраво змальований образ. “Епітет надає особливої виразності. (…) добре дібраний епітет - це один із засобів поетичного мистецтва, що створює пластичний образ, який переносить читача в уяву поета” . Мінорна мелодія вірша зумовлена сумним змістом, вона змінюється відповідно до змісту, появи нової думки. Значне навантаження сконденсовано в дієсловах, у яких закладено велику емоційну силу: Вже моя сила слабне, гнеться, Вже мені весна не всміхнеться. Падуть листочки зів`ялі, зв`ялі - от так і сам я впаду далі. Наспівну інтонацію підтримує звукопис, який підсилюється багатими парними римами. Звукопис