називали орську фортецю яман-кала, що означає "страшне місто". Сюди і був засланий поет. У вироку, що вирішив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання - цар заслав поета назавжди. Микола Палкін Власною рукою дописав у вироку: "Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати". Художнику зв’язали руки, поетові закрили рота.
У фортеці, яка здавалась йому "расскрытой могилой, готовой схоронить меня живим", поет звертався до своїх дум:
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині.
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята.
Із-за дніпра широкого
У степ погуляти...
Безмірна туга за волею тяжко краяла сереце Шевченкові. Полум’яний патріот України, він безмежно сумував за рідним краєм, таким прекрасним і таким знедоленим.
О доле моя! Моя країно!
Коли я вирвусь з цієї пустині?
Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, мужність і ніжність його лірики, гострота і пристрастність його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.
3.3. І.Котляревський
Творчість І. Котляревського знаменує новий етап української літератури, яка дедалі активніше впливала на громадське життя, визначаючи суспільні акценти в ньому.І «Енеїда», й драматичні твори І. Котляревського справили глибокий вплив на українську літературу: «Енеїда» поклала початок травестійним поемам в українській літературі, а драматичні твори породили низку наслідувань - «опер» та водевілі. П’єса «Наталка Полтавка» написана І. Котляревським для потреб Полтавського театру 1818 р. - саме тоді, коли Драматург перебував там на посаді керівника. Глядач українського театру був найрізноманітніший, але І. Котляревський хотів бачити в театрі найбільше простолюдина, тому основою для його п'єси стала жива дійсність, тогочасне народне життя, і героїв він обрав також з народу.
Висновки
В результаті проведеного дослідження можемо зробити такі висновки:
1. що вивченні пісень літературного походження у вітчизняний фольклористиці такими дослідниками А.А.Потебня, О.А.Правдюк, М.М.Гордійчук, В.Пропп, М.Плановик дає повне розуміння тому, як пісня перетворюється з літературної в народну; в своїх роботах вони розглядають питання пісень літературного походження, їх різновидність, форми, мелодику, поетику; дають роз'яснення тому, як пісня асимілюється в народі, показують, як від початків літературного письменництва усна народна творчість впливала на його розвиток і індивідуальність;
2. що пісня літературного походження маючи багатовікову історію, пройшла різні періоди шліфування і переробки; зазнала певних змін; ходячи в народну традицію, переносить акценти з побутових тем і конфліктів у сферу людських почуттів і переживань, і тому набуває рис елегійності і медитативності;
3. що у піснях літературного походження спостерігається складніша, ніж у народних піснях, ритмомелодика, зазнає змін римування;
4. що цим пісням властивий авторський стиль і що кожна окрема пісня, чи група пісень одного автора, відрізняється стисливими ознаками від інших пісень цього жанрового різновиду;
5. що жанровій переорієнтації української народної словесності сприяли складні історичні обставини на зламі століть;
6. що народні пісні глибоко і з різних сторін розкривають життя народу, його історію, його душевну красу і відвагу, працьовитість, ненависть до ворогів і віру у краще майбутнє;
7. що в одному ряду с піснями літературного походження стоять народні романси, які складають у пісенному фонді народу своєрідний проміжок між безіменною музично-поетичною і професійною культурою.
Саме тому існує безперервний процес проникнення літературних творів в усну словесність. Процес переходу не передбачуваний. Складний, незрозумілий, який відбувається на основі внутрішніх скритих законів, а не тільки на основі очевидних закономірностей.
Ми не можемо стверджувати, яка пісня набуде популярності в народі, яку пісню народ підхопить і розповсюдить з багатьма варіаціями, а тим більше, ми не можемо штучно створити пісню. Яка напевно стане народною. Для цього потрібні роки. Що ж, будемо чекати...
Список використаних джерел:
1. Гордійчук М. Упорядкування – 1991.
2. Дей О. Іван Франко і народна творчість. - К.: Дніпро, 1955. - С.300.
3. Дей О.І. Поетика української народної пісні. – К.: Наук. Думка,
1978.-250с.
4. Дівчина з легенди - Маруся Чурай. – К.: Дніпро, 1974. – 108с.
5. Єрмоленко С. Синтаксис віршової мови. - К.: Наук. думка, 1969. - С. 93.
6. Закувала зозуленька. Антологія української народної
поетичної творчості.-К., 1998. –С.251-499.
7.“Історія України” (курс лекцій)
8. Колеса Ф. Українська народна словесність. – Едмонтон,
1983.- с.94-113.
9. Ласло-Куцюк М. Засади поетики. - Бухарест: Критеріон, 1983. - С. 391.
10. Лесин В. Словник літературознавчих термінів. - К.: Рад. шк., 1971. - С.485.
11.Лановик М., З. Лановик Українська народна словесність - Л., 2000.
12.Неділько В. Українське слово. — Т. 2. — К., 1994.
13.Народні перлини. –К., 1971.-с.391.
14.Потебня О. Етика і поетика. Збірник. - К.: Мистецтво,
1985. - С. 301.
15.Правдюк О. Музична Україна – 1986.
16.Пісні літературного походження \ упор., вступ, ст.. Бойко В.Г., 17.Омельченко А.Ф.- К.: Наук. думка, 1978.- 494с.
18.Пісні та романси українських поетів: У 2-х т.- К.,
1956.- Т. 1.- 348с.-Т 2.- 388с.
19. Славутич Яр. Шевченкова поетика.- Едмонтон:Славута, 1964. -С. 24.
20. Шаховський С. Майстерність Івана Франка.- К.:
Наук. думка, 1956. - С.192
21.Юцевич Ю. Словник музичних термінів. - К.: Муз. Україна, 1977. - С.205.