ОСКАР УАЙЛЬД

Оскар Фінгал О'Флаерті Уайльд відомий у всьому світі як автор п'єс, оповідань, казок, критичних есе, а також роману «Портрет Доріана Грея». Його постать і парадоксальні вислови нікого не залишали байдужими. Майже кожен крок письменника супроводжувався палкими суперечками, навіть скандалами. Прихильники таланту Уайльда проголосили його мучеником Прекрасного, який став жертвою лицемірів-пуритан. Для багатьох інших він назавжди залишився уособленням розбещеності і неморальності. Навряд чи можна відшукати у світовій літературі ще якогось художника слова, чия доля була б такою драматичною. І немає нічого несподіваного в тому, що Уайльд з часом перетворився на справжнього літературного героя: його біографію покладено в основу таких літературних творів, як «Боягуз вбиває поцілунком» Р. Персі і «Заповіт Оскара Уайльда» П. Акройда. Народився Оскар Уайльд 1854 р. в Дубліні, столиці Ірландії, в сім'ї, де все було пройнято любов'ю до науки і мистецтв. Його батька, сера Уїльяма, знали не тільки як відомого хірурга-офтальмолога, а і як археолога-аматора, знавця кельтського фольклору та письменника. Леді Уайльд, мати Оскара, теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років, перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії: він відвідував школу Портора і Трініті — коледж у Дубліні, а згодом чи не найвідоміший університет світу — Оксфорд. Уайльд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 р. Уайльд подорожував Італією, а наступного року (разом з професором Мехаффі, відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) — Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники, серед них Д. Раскін, У. Пейтер — відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно, що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів «естетського руху» у Великобританії. 1878 р. Уайльд блискуче закінчив Оксфорд, здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему «Равенна».

Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів, які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно, що Уайльд майже Одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів, яких приваблювала і водночас дратувала його «строката» особа. Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів, які глузливим, в'їдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 р. він читав лекції в СІЛА, а 1883 р. прожив кілька місяців у Парижі, де зустрівся з багатьма провідними французькими літераторами: Е. Золя, А. Доде, С. Малларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллойд і мав двох синів.

У другій половині 80-х рр. XIX ст. літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 р. побачила світ його пародія на готичні романи «Кентервільський привид», того самого року він став редактором журналу «Світ жінки». Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда «Щасливий принц та інші історії», есе «Перо, олівець і отрута» й «Занепад брехні», а також оповідання «Портрет містера У. X.». Широковідомий роман Уайльда «Портрет Доріана Грея» з'явився 1890 р., водночас з ще одною його працею з естетики — «Критик як митець».

У першій половині 90-х рр. минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів, їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письменника. Лише за один 1891 р. він створив п'єсу «Герцогиня Падуанська», есе «Душа людини за соціалізму», а також випустив збірники своїх критичних праць («Задуми»), оповідань («Злочин лорда Артура Севіла»), казок («Гранатовий будиночок»). Протягом 1892— 1895 рр. Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург:

з-під його пера виходять трагедія «Соломія», комедії «Віяло леді Уїндемір», «Ідеальний чоловік» і «Як важливо бути поважним». Уайльд був одним з тих, хто разом з Б. Шоу, сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в XIX ст.

1895 рік — пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 р. його постійним супутником став лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда, маркіз Квінсберрі, переслідував письменника, звинувачуючи його в розбещенні сина. Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу, але невдовзі сам постав перед судом і програв процес. Його було засуджено на два роки, оголошено банкрутом, позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу.

1897 р., коли Уайльд вийшов із в'язниці, його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства, і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення, і Уайльд написав чудову поему «Балада Редінгської в'язниці» (1898). Але, на жаль, більше нічого, окрім цього шедевра, він уже не створив. Щоправда, збереглося ще його листування, серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь «De profundis», де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом). Помер Оскар Уайльд в Парижі ЗО листопада 1900 р.

Оскар Уайльд — один із найславетніших письменників свого часу, глибокий, оригінальний мислитель, який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом XIX ст. ідеї «мистецтва для мистецтва». Як його англійські («прерафаеліти», Д. Раскін, У. Пейтер та ін.) і французькі попередники