Життя – подвиг письменника – громадянина Олеся Гончара - не шкодує про це? Може, це Чередниченко — голова колгоспу, якому притаманна пост...

Реферат - Життя – подвиг письменника – громадянина Олеся Гончара

не шкодує про це? Може, це Чередниченко — голова колгоспу, якому притаманна постійна невдавана повага до людей і який органічно відчуває самоцінність люди-ни? Чередниченко схожий на капітана Дорошенка з «Тронки». Він теж вважає, якщо вже судилося тобі жити, то живи й не забувай, що життя дане людині для добрих діл. Ясним світлом гори, не коп-ти неба. Цим героям, а також Інні Ягнич — молодій, задерикуватій, мрійливій дівчині, яка склала чудову пісню «Берег любові»,— неприховане симпа-тизує автор. Та все ж не вони, а старий Ягнич, бувалий «морський вовк», «поет парусів», перший їхній зодчий, безсловесний Їхній співець, який без-доганно відстояв свою величезну життєву вахту і, не-зважаючи на це, не зійшов тихо й покірно на вічний берег,— ось улюбленець О. Гончара. Ягнич — люди-на-легенда, нестаріюча, натура рідкісної міцності, й душа в нього гарна, висока. В кожного повинен бути свій «Оріон», своє вітрило, своя мрія, своє по-кликання, свій особистий обов'язок перед люд-ством — вважає старий моряк. Не треба забувати ні на мить, хто ти такий, навіщо появився і яким повинен пройти заповітний для тебе рейс — єдиний рейс власного життя. Вічний потяг кудись у незві-дане, те, що від створення світу було й назавжди залишиться в натурі людській, виражено в характе-рі Ягнича сильно, вражаюче. Він близький, рідний тим численним героям творів О. Гончара, які формували й відстоювали життя, возвеличуючи смисл, «вартість», призначення, неповторну привабливість людини — вінця природи. І в оповіданнях О. Гончара: в «Жайворонку» — в образі Зої-радистки, в «Соняшниках» — в МеланіЇ, в «Дорозі за хма-ри» — в Нателлі,— втілена думка про людей, які творять добро, пориваються в далекі далі, створюють і примножують цінності, життя. Істинна сутність, одухотвореність особистості повно, щедро розкриває-ться в труді, в творенні, в творчому пориві. Людське в людині, все краще в ній виявляється в процесі натхненної праці. Це одна з найважливіших тем, найважливіших ідей творчості О. Гончара. В опові-данні «Соняшники» столичний скульптор приїхав У колгосп, щоб виліпити портрет знатної колгосп-ниці Чобітько. Скульптор ніяк не може підібрати художнього ключа до образу колгоспниці. У буден-ній обстановці Меланія видається йому негарною, скованою, незграбною. Та ось скульптор раптом по-бачив ЇЇ у полі під час роботи. Все наче змінилося в МеланіЇ: «Обличчя натхненно розшарілося і, осві-тившись якимись новими думками, стало мовби тоншим, інтелектуальнішим, багатшим, в ньому з'явилася сила нових, несподіваних відтінків. Де взя-лася і врода, і характер, І чиста ідеальна чарівність ліній!

Великий, плодотворний шлях пройшов О. Гон-чар — один з найвизначніших представників радянської багатонаціональної літератури. О. Гончар не тільки автор романів і оповідань. Йому нале-жить ряд цікавих, змістовних публіцистичних нари-сів і літературно-критичних праць. Відзначимо, для прикладу, критичні статті письменника про твор-чість класиків української літератури — Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Лесі Українки, Олександра Довженка.

О. Гончар — видатний громадський діяч, депутат Верховної Ради СРСР, кандидат у члени ЦК КПРС, член ЦК Компартії України. Твори О. Гончара ко-ристуються величезною популярністю серед різно-манітних читацьких кіл. Вони перекладені майже всіма мовами народів СРСР та багатьма мовами народів світу.

Заключення

Література

1. Загребельний, Олійник "Про Олеся Гончара ", 1978

2. Григорій Коновалов "Прапороносець мужності й любові", 1968, Саратов

3. Віталій Закруткін "Плоть від плоті народу", 1977. Київ

4. Натан Рибак "Дорогами правди і миру"

5. Павло Загребельний "НЕБОВИЙ КЛЮЧ"

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11