За винятком вірша “Дві постаті”, де образи Пушкіна і Міцкевича дані через ліричні асоціації автора, цикл не має прямих відступів у наш час. Поет залишається в рамках обраної епохи. Він ніде не говорить про себе, і разом з тим ми безнастанно відчуваємо дух нашої сучасності, глибоку зацікавленість у правдивому розкритті історичної особи. Виникають субєктивні звязки поета і обєктивного матеріалу. Лірика, не проступаючи назовні, вторгається в епос. Утворюється співпереживання – почуття іншої людини сприймаються як власні; субєктивне зливається з обєктивним. Так народжується образ Міцкевича, епічний і ліричний, історично правдивий і наскрізь просвічений промінням нашого соціалістичного тлумачення.

Наприклад його переклад твору уривок з перекладу твору “Два слова”:

Як з тобою вдвох лишаюсь,

Ні про що я не питаю,

В очі, в губки задивляюсь,

Може, ті думки вчитаю,

Що таяться в очах любки,

Може, ті слова впіймаю,

Що не змовили ще губки.

Чи потреба є тлумачить,

Що волію чути й бачить?

Річ не дивна і не нова,

Люба дівчино, два слова:

“Мій коханий

Мій коханий!”

Павло Тичина

Народившись 27 січня 1891 року (с. Піски на Чернігівщині), Павло Тичина входив у літературу, коли наша Батьківщина знаходилась на рубежі своєї історії.

У 1918 році вийшла перша книга Тичина “Сонячні кларнети”.

Поезія, написані в роки громадянської війни, зібрані в книзі “Плуг”, яка вийшла в 1920 році. Книга дістала визнання радянських читачів, і з цього часу Тичина стає професіональним письменником.

В своїх творах спираючись на високу фахову культуру і власний багаторічний досвід, Тичина виявляє високий рівень майстерності – в темах, образності, ритмомелодиці.

Говорячи про поетичну творчість поета, не можна обминути і його великого доробку, як публіциста, критика та перекладача.

Леонід Первомайський

Леонід Соломонович Первомайський (Гуревич) народився 17 травня 1908 р. В м. Констянтинограді (тепер – Красноград) на Полтавщині в сімї ремісника-палітурника. Вчився в початковій школі, в Костянтиноградській чоловічий гімназії, а з 1920 р. – в семирічній трудовій школі. З 1922 р. працює на цукроварні бібліотекарем, завідувачем хати-читальні. Ще під час навчання в школі Первомайський починає писати, бере участь у шкільних журналах, а потім – у рукописному журналі комсомольського клубу. В 1924 р. у газеті “Червоний юнак” (Полтава) надрукований прозовий ескіз “А над полем постріл...”березнево-квітневій книжці журналу “Плужанин” за 1925 р. – вірш “Ми”.

Особливо інтересно як поет працює Первомайський на початку 30-х років.

Поезія Первомайського органічно виростала з ідеї “неповторного, невмирущого” часу пятирічок, індустріалізації і колективізації сільського господарства, і тому в ній такий відчутний його аромат, ритм епохи, ритм праці ударних бригад на заводах і в колгоспах, пафос темпів. Твори поета пройняті почуттям радості за величні звершення народу в усіх сферах господарського і культурного будівництва.

В довоєнні і після воєнні роки поет брав участь в усіх колективних працях над перекладами творів класиків і сучасних поетів – Пушкіна, Лермонтова, Маяковського, та ін. Окремими виданнями в перекладах Первомайського вийшли твори Гейне, Фучика, Нізамі, Петефі, Міцкевича. Особливо високо слід оцінити плодотворну роботу поета над перекладами балад і пісень народів світу. Цикл таких перекладів був вміщений ще у збірці ”Солдатські пісні” (1946). В тому ж році окремим виданням вийшли “Словянські балади”. В 1956 р. видана велика книга “З глибин”, в якій зібрані переклади балад та пісень більш як сорока народів Радянського Союзу та зарубіжних країн.

Леонід Первомайський перекладав такі твори А. Міцкевича: “Непевність”, “Коли птаство в негоду...”, та інші. Ось уривок з вірша “Непевність”:

В далині від тебе не тужу, не плачу,

Розуму не трачу, як тебе побачу,

А проте, як часом довго не стріваю, -

Все чогось сумую, все когось шукаю.

І в журбі до серця підплива питання:

Чи це тільки дружба, а чи це кохання?

Матеріали використані при підготуванні реферату:

Адам Міцкевич “Ода молодості”

Дитяча енциклопедія т.11

Збірник “Літературні портрети”