Після закінчення Згурівської середньої школи працював у сільській Раді. А вечорами писав. Одна за одною з’являються його статті в районній газеті. а в 1946 році його, як талановитого сільського корес-пондента, запросили на роботу в редакцію Згурівської районної газети "Прапор Леніна".

Після воєнні роки були важкі. Іван Іванович пішки міряв дороги покриті то пилом, то грязюкою. але ніколи не нарікав на свою долю, на труднощі. Працював і вчився: спочатку в культосвітньому техні-кумі , потім у Київському державному університеті їм. Т.Г.Шевченка на факультеті журналістики, І.І.Кирій захопився роботою з дітьми і почав писати для дітей став дитячим письменником, друкував свої твори у журналі "Барвінок", а в 1958 р. вийшла його перша книжка "Ключі до щастя". Слідом за нею з’являється одна за одною збірки оповідань для дітей "Як ми їздили в Каховку", "Сигналісти", "Мій друг Кася", "Пташкам літати

в небі", збірки гуморесок "Хитра штука закарлюка" та інші. .В 1974 році була видана повість для дітей "П’ята осінь ".

Ці книги знайомлять юне покоління з життям українського народу в кріпацькій неволі, Перед очи-ма читачів, як живі, виникають постаті великих народ-них співців Т Г.Шевченко та І.Я.Франка.

Багато пише І.Кирій про шкільні справи учнів "Ворон", сигналісти", "Катрусь І Майка", "Мій друг -Вася"

Цікава збірка І І.Кирія "Листок з календаря" це твори про важку, небезпечну, але таку потрібну роботу міліції повість "Над Дніпром" - розповідає про юних героїв Великої Вітчизняної війни. Війна забрала в них дитинство, осиротила, але не зламала В її чорнилі загартувалася їхня дружба, любов до Батьківщини, ненависть до ворога

Цікаво, що своїх героїв І.І.Кирій не вигадує, а вміє знайти в житті. Щоб краще проникнутись життям сучасного школяра, мріями дітей, Іван Іванович часто зустрічається з учнями

У житті І.І.Кирій був оптимістом Свідченням цьому є його збірка прозових гуморесок "Хитра штука закарлюка чи віршована - "Сто усмішок", видані редакцією районної газети Яготинські вісті" . Після цього була ще книга "Голодна весна ", в якій письменник розповідає про трагічні події 1933 року, які він хлоп» ям пережив сам, коли здійснювався геноцид проти народу України

УІ998 році на 75 році життя не стало людини великої щирої душі нашого земляка Івана Івановича Кирія.

АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ КРАВЧЕНКО

/ 1899 - 1963рр./

Ім'я прославленого броньового командарма Андрія Григоровича Кравченка навіки вписалось літопис Великої Вітчизняної війни, в героїчну Історію радянських танкових військ. За хоробрість, мужність військову майстерність та беззавітну службу Радянсь-кій державі А.Г.Кравченко одержав 24 подяки від Вер-ховного Головнокомандуючого. Про його бойовий шлях говорять 26 орденів і медалей. Це шлях доблесті І слави.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10січ-ня 1944 року А.Г.Кравченко удостоєний звання Героя Радянського Союзу за форсування Дніпра та визволення Києва.

А в 1945 році за успішні бойові дії 6-І танко-вої армії по розгрому японських мілітаристів він наго-роджений другою медаллю "Золота зірка"

А народився Андрій Григорович Кравченко ЗО лис-топада 1899 року в с.СулимІвка. Тут пройшло далеке дитинство і роки юності простого селянського хлопця, наймита панської економії, червоного воїна часів громадянської війни.

У 1908 році малий Андрійко йде до церковноприходської школи, причому закінчує її з відзнакою.

У грудні 1918 року йде добровольцем в Червону армію; воює у складі Першого Таращанського полку

44-ої стрілецької девізії, був учасником боїв з

петлюрівцями і білополяками.

У квітні 1921 року коли громадянська війна за-кінчилася, його направили курсантом 14-ої Полтавської піхотної школи.

У 1939 році полковник Кравченко керує штабом 173-ої мотострілецької дивізії, котра вела бої з білофінами на Виборзькому напрямку. За вміле керування бойовими діями одержує першу бойову нагороду -орден Червоного Прапора.

Восени 1941 року А.Г.Кравченко командує 31-ою та новою бригадою, бере участь 7 листопада 1941 року в параді на Червоній площі в Москві. А з параду -в бій. захищати столицю - серце Вітчизни.

Двічі герой Радянського Союзу генерал-полковник Андрій Григорович Кравченко Велику Вітчизняну війну почав на Україні, а закінчив на Далекому Сході. Спочатку був начальником штабу механізованого корпу-су, а в кінці війни командував танковою армією. А.Коваленко здійснив перехід танків по дну ріки Десни, здивувавши таким подвигом увесь світ. У 1999р. ми відзначаємо 100-річчя з дня - народження героя.

О.С. НЕПОРОЖНІЙ

О.С. Непорожній народився 6 січня 1921 року в м.Яготині. Закінчивши філологічні факультети Київського учительського, а згодом - Черкасько-го педагогічного інститутів невтомно працював у Яготинській середній школі N3. Це за його підручником для 10 класу юні покоління оволодівають знаннями з рідної мови та лі-тератури. У співавторстві з професором І. Семенчуком ще у 1955 році вийшла хрестоматія для 11 класу «Золотий гомін».

Воістину золоторука його майстер-ність, багатогранна його творчість, воістину подвижницька його праця в Ім'я Добра, Людяності, Справедливос-ті. Свідченням тому - історичний му-зей в Яготині, картинна галерея, му-зей-садиба відомої усьому світові Катерини Білокур в с. Богданівці, Алея Героїв, Алея Слави в Яготині. Добраничівська стоянка, флігель Т.Г. Шевченка, Капустинський, Сулимівський, Новоолександрівський музеї музей освіти. Ціною надзвичайних зусиль Олександра Степановича спо-руджено пам’ятник молодому Тара-сові біля міської середньої школи N3 створеного, як відомо, Іваном Гончарем. До нас шанувальників, поцінювачів його небуденного таланту, звертається Олександр Степанович в своїх статтях, нарисах, передмовах до чисельних творів українських і зарубіжних письменників у своїй "рідній" районній газеті любити рідне слово, все прекрасне на землі.

Багато зробив Олександр Степанович значущого, доброго вічного за що яготинці безмірно вдячні, присвоївши звання "Почесний громадянин".

ДМИТРО ШУПТА

Дмитро Романович Шупта народився 20 січня