Краєзнавче дослідження.

“Роль руханково-спортивного товариства “Луг” у формуванні національної свідомості молоді с.Бонарівка Жешувського воєводства Польщі

(За спогадами колишніх “луговиків” –

жителів с.Глибока Коломийського району

Івано-Франківської області).

“Силу рукам дай, щоб пута ламати,

Ясність думкам – в серце правди влучать”

І.Франко

Чи зустрічали ви у своєму житті справжніх луговиків? Чи слухали їхні захоплюючі розповіді про товариство “Луг”? Чи знаєте, що вони були сильні не тільки тілом, але й духом?

Якщо ні, то приїжджайте в село Глибока Коломийського району Івано-Франківської області, де проживає багато “луговиків”. Їм уже за 80. Але вони зберегли ясність думок і молодечий запал.

* * *

В Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. велику роль у пробудженні національної свідомості відіграли політичні партії. У 1925 р. з ініціативи Української Радикальної Партії було засноване руханково-спортивне товариство “Луг”. У 1924 р. польська влада ліквідувала товариство “Січ”. Тому Р.Шашкевич і О.Павлов організовують нове товариство.

Роман Шашкевич народився у 1892 р. Був активним громадським, політичним та військовим діячем, генерал-хорунжим Армії УНР. Будучи великим патріотом і бажаючи визволення України з під влади чужих держав, він велику роль приділяє вихованню молодого покоління, фізичному, моральному та духовному загартуванню галичан. Він був організатор “Січей” та Українських Січових Стрільців у Львові та Києві. Будучи організатором “лугів” одночасно був редактором їх видань. Разом з ним активну роль в організації “Лугів” відіграли О.Коберський, М.Коланюк, О.Курцеба, І.Мамчак.

“Луги” будувалися за триступеневою формою:

централя у Львові;

повітові “Луги”;

місцеві товариства “Луг”.

У Львові видавали друкований орган – місячник “Вісті з Лугу”.

“Луг” мав пів військове забарвлення: однакову для всіх форму, військову муштру, науку стріляння тощо.

Під тиском польської влади “Луги” за новим статутом 1932 р. змушені були підпорядковуватися контролеві держави. У 1925 р. чисельність відділів близько 200, 1939 р. – 805 організацій з 50 000 членів “Лугу”.

“Луг” мав у Львові свою рухівцю і спортову площу. Великий резонанс у суспільстві мали з’їзди “Лугу”, місцеві свята, театральні вистави, доповіді.

У 1939 р. з приєднанням західноукраїнських земель до СРСР ця патріотична організація була заборонена, як і все, що мало національне забарвлення і було несумісним з комуністичною інтернаціональною ідеологією.

В даному дослідженні буде йти розповідь про організацію “Луг” в с.Бонарівка на Засянні, що на Жешувщині (територія сучасної Польщі).

Бонарівка була заселена українцями здавна. Село має свою 500-літню історію. Ще до операції “Вісла” було так зване “добровольче” переселення українців із цих земель в СРСР за договором радянсько-польського керівництва від 03.09.1944 р.

“Ох, зелена моя Бонарівко”, одне з тих сіл нинішньої Польщі, що повністю було вивезене в радянську Україну”, - говорила Н.Асатурян (дочка жителя с.Бонарівки) у передачі “Дорога з дому” по Івано-Франківському обласному радіо.

Навесні 1945 р. жителі цього українського села були примусово виселені у різні райони Станіславської, нині Івано-Франківської, області.

З Бонарівки вийшло багато відомих людей. Серед них Ярослав Падок – голова Наукового Товариства ім. Т.Шевченка у Канаді. Був активним учасником національного руху в рідному селі.

Родом з цього села був батько Ярослави Бандери (дружини провідника ОУН Степана Бандери), греко-католицький священик Василь Опарівський, що спочив у Бозі 1919 р. в м.Підгайці на Тернопільщині, де перебував як капелан УГА.

В цьому селі навіки спочила його дружина Юлія Опарівська – мати Ярослави Бандери. На її могилі ще й тепер влітку червоними квітами зацвітає кущ троянд.

Велику роль у національному відродженні бонарівян мали організації: “Рідна школа”, “Луг”, “Просвіта”, “Союз українок”, Братство тверезості, читальня, ряд кооперативів. Тут був сильний осередок ОУН.

Великий вплив мала греко-католицька церква, священики о.Іван Мудрий, о.Іван Клюфас та інші.

Бонарівка була центром справжнього українства, бо виховувала українців-патріотів, націоналістів.

У 1931 р. тут виникло молодіжне спортивно-руханкове товариство “Луг”. Селяни зібралися у хаті Ярослава Пашака і обговорювали питання про створення товариства. Разом написали листа до “Великого Лугу” у м.Львів. Скоро одержали схвальну відповідь і село збагатилося ще однією українською установою. Ініціатором заснування товариства був великий патріот, національно свідомий греко-католицький священик Іван Клюфас. (В 1945 р. він з родиною оселився в с.Горішнє Залуччя Снятинського району, пізніше переїхали до Львова). Вдома у них збиралася передова українська інтелігенція: професор Краківського університету Іван Загинський, Ярослава Опарівська (Бандера), яка гостювала у цьому селі в родині Опарівських, своїх стрийків. (Опарівські в 1945 р. виселені в с.Глибока Коломийського району). Тут, у Клюфасів, гостював син І.Франка – Тарас. Про це згадує син о.Івана Клюфаса Тарас, що проживає тепер у м.Торонто.

“Луг” очолив Дмитро Совтисік 1906 р. народження, великий вплив мав його брат Роман Совтисік 1909 народження, що проживає в даний час у с.Глибока Коломийського району разом з дружиною Євою – колишньою “луговичкою”. “Луг” був багато чисельною організацією (про що свідчить світлина). Військового вишколу його навчали ті, що повернулися з армії. Всі “луговики” разом читали газету “Вісті з Лугу”.

Одяг шили самі односельці, бо в селі все вміли робити своїми руками, було багато здібних людей. Особливо гарно одягалися дівчата: мали вишивані сорочки, чорні спіднички і вишивані запаски. Свій одяг “луговички” зберігає до нині 83-річна Ірина Лиско з с.Глибока.

“Луг” брав участь у відзначенні державних свят та організовував свої свята. Всі разом підготували велику площу, обгородили її парканом з берези, зробили навколо лавки, підтримували порядок. В літній період заняття відбувалися на площі, а в зимовий – у приміщенні.

Щонеділі, усі дорослі й діти рано йшли до церкви.