РЕФЕРАТ

на тему:

“Микола Савчук. Літературний портрет” 

Савчук Микола, син Василя і Марії, народився 14 липня 1959 р., с.Великий Ключів, на Коломийщині... Відомий поет-гуморист і естрадний виконавець, журналіст, краєзнавець. Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1987), від 1987 р. працює в газетах: спочатку коломийських, а від червня 1994 р. – власний кореспондент Всеукраїнської загальнополітичної газети "Молодь України" в Івано-Франківській області. Автор і упорядник 18 книжок і брошур, голова редакційно-видавничого комітету "Енциклопедія Коломийщини", який готує і видає це багатотомне видання. Має багато публікацій у періодиці на теми Гуцульщина, коломийки, національне відродження та ін. Член Гуцульського товариства, літературного товариства "Плин", член редакційного комітету Всеукраїнської газети "Веселі вісті" (м.Київ).

Від кінця 1989 пише гумор, від 1990-го виконує його зі сцени. Започаткував у нову добу діалектний гумор і сатиру в пресі та на естраді. Пише літературною мовою і говіркою свого села, що належить до гуцульського діалекту. Автор книжок гумору "Хи-хи, Ха-ха" (Івано-Франківськ, 1991), "Як ми були в одному союзі" (Коломия, 1993), "Аме-ерика!" (Парма, США, 1996), "Савчукові смішні коломийки" (Київ, 1999) та книжки пародій "Перекривини" (Гартфорд, США, 1995). Багато віршованого гумору Миколи Савчука опубліковано в різних часописах України, в т.ч. й закордонної України. Особливо популярні коломийки Миколи Савчука, які теж вміщено в багатьох газетах і журналах, які протягом 1999 р. в кожному номері публікували "Молодь України" і "Всевідо", у 2000 р. "Молодь України" вміщує шумки Миколи Савчука, а "Всевідо" й надалі продовжує публікувати коломийки. Прозовий гумор Миколи Савчука також різноманітний, але найбільше написав автор свого роду оповідок із ознаками фейлетонів під псевдонімом Пилип Задюганий з-під Коломиї, які теж передруковувало багато часописів. Співаний гумор коломийського автора складається з доброго десятка жартівливих пісень та з коломийок. Особливо популярними є пісні "Ой ти, любко моя з Коломиї" (входить до репертуару гурту "Дзвони" (м.Коломия) та засл.артиста України О.Марцинківського, багатьох професійних та самодіяльних колективів і виконавців) та "Співання про кохання", яку популярна радіопрограма УР-1 "Від суботи до суботи" тривалий час використовувала в своїх передачах.

Микола Савчук – автор гуморознавчих досліджень про Едварда Козака, Миколу Понеділка, гумор українських емігрантів, проблему сучасного українського гумору, гумор Прикарпаття, які публікував у журналах "Аrt Line", "ПіК", в газетах "Галичина", "Свобода" (США), передавав по Івано-Франківському обласному радіомовленню.

Микола Савчук – відомий естрадний виконавець власного гумору, жартівливих пісень, коломийок. Лауреат першого Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири (Київ, 1992), переможець традиційного Прикарпатського фестивалю гумору й сатири "Андрея" (Тлумач, 1993), переможець Всеукраїнського фестивалю "Доля" (Івано-Франківськ, 1998), учасник і член журі інших фестивалів гумору й сатири. Заслужений артист України (2000), лавреат Всеукраїнської літературної премії ім. П. Сагайдачного (2000); член редакційної ради Всеукраїнської гумористичної газети "Веселі вісті" (м. Київ) та Всеукраїнської асоціації гумору й сатири "Весела Січ" (м. Запоріжжя). Дав багато концертів по містах і селах України, виступав перед українськими громадами Великобританії (1994) та США (1995-96), Канади (2000-02), Польщі (2001-03), Італії (2003), Росії (2003). Автор п’ятьох авторських гумористичних аудіоальбомів: "Співання про кохання" (Парма, США, 1995), "Діаспорний гумор" (Парма, США, 1996), "Жартувати аби не хорувати" (Львів, 1999); "Сміх крізь сльози" (Калуш, 2000), "Сім день не їж, а весело дивисі" (Калуш, 2000). Видав 20 книжок (гумор, поезія, краєзнавство).

Гумористичні твори Миколи Савчука в репертуарі нар.артиста України Петра Бенюка (Львів), засл. артиста України Гриця Драпака (Тернопіль), Ігоря Чепіля (Івано-Франківськ), Володимира Садов’яка (Тлумач), міні-театру "КУМ" (Калуш) та ін. професійних і самодіяльних виконавців.

Миколу Савчука інакше ще називають коломийським сміхованцем, неперевершеним коломийкарем, найвеселішим гуцулом. Гуцульські коломийки співає у документальному фільмі "На бистрині" та в 5 серії багатосерійного фільму "Острів кохання". Колекціонує український гумор: книжки, часописи, листівки, значки, сувеніри, концертні афіші, атрибути фестивалів, світлини, карикатури, особисті речі відомих сміхотворців. Мав виставку своєї колекції гумору під назвою "Український гумор відомий і не" в Музеї історії Коломиї.

Савчукова коломийка

1. Казав чоловік до жінки:

"Жінко моя люба,

Україна така бідна,

А ти така груба!"

2. Українці мої милі,

Що би ви хотіли,

Аби ви щось учинили,

А не теренділи.

3. Були вибори вже тричі,

Тричі обираєм,

Сваримося, клянемося,

А маєм, що маєм.

4. На Вкраїні люд веселий,

Добре тут нам жити:

За повітря і за сонце

Не треба платити.

5. Патріоти, патріоти,

Та й ви, демократи,

Та вас може хіба той світ

Докупи з’єднати.

6. Ой радила юна гривня

Долару старому:

“Чому ти тут командуєш?

Тікай геть додому!”

7. Було колись на Вкраїні –

Ревіли гармати,

А тепер є на Вкраїні –

Ревлять депутати.

8. Є жіночки, мов лисички,

Мужчини, мов коні,

Та якщо ви президентом –

Стережіться “монік”.

9. Скажіть мені, ерудити,

Як того назвати,

Хто за працю по півроку

Не дає зарплати.

10. Нас Шевченко найменшого

Брата вчив любити,

А в нас дехто без старшого

Не може прожити.

11. Нема світла, нема газу

Та й нема зарплати

І головне – нема того,

Що можна послати.

12. У нас борщі й вареники,

Київські котлетки,

А нам пхають у рот піцци,

Гот-доги й креветки.

13. Україно, Україно,

Чом то так буває:

Є вже прапор, герб і гривня,

А тебе немає.

14. Дайте мені миску борщу

І влийте сметанки,

І не треба мені чіпсів,

Ні “Галіна-бланкі”.

15. Ветерани, ветерани,

Лихо владі з вами,

Нащо стали по пенсії

Сумними рядами?

16. Виїжджає наша молодь

До Канад і Францій,

А до нас тимчасом їдуть

В’єтнамці й афганці.

17. Вже півсотні літ минуло,

Як змовкли гармати,

А декому хотілося б

Знову Берлін брати.

18. У Києві є мастаки

Гроші позичати,

А хто буде відтак тії

Борги віддавати?

19. Нас рекламами щоденно

З ефірів годують...

До чого наш народ бідний –

Ще його й дратують.

20. Що це таке: буфонада,

А чи