Поезія В.Стуса: національний варіант екзистенціалізму

Теорія екзистенціалізму, як філософська течія, що виникла наприкінці 20-х років XX століття, напередодні II світової війни знаходить широке обґрунтування у працях - Ж.-П.Сартра, М.Хайдеггера, К.Ясперса, А.Камю, Г.Марселя. Згодом екзистенціалізм стає філософо-літературним напрямом. Це потверджують, зокрема, наукові і художні праці Сартра і Камю. У творах цих митців "нелегко провести межу між філософським і суто літературним: герої художніх творів екзистенціалістів втілюють настанови свідомості, відкриті екзистенціалістами-філософами". Наприклад, ідеї пропоновані Сартром у романі "Нудота" знайдуть продовження у філософському трактаті "Буття і ніщо"; середовище, в якому існують герої Камю з п'єси "Калігула" та повісті "Сторонній" тотожне абсурдному світу, зображеному у філософському есе "Міф про Сізіфа".

Коло проблем, розроблених в екзистенціалізмі, стосується питань вини і відповідальності, вирішення і вибору, ставлення людини до свого покликання, сенсу власного буття й до смерті, що були центровими в екзистенціалізмі. В національному варіанті ці проблеми широко культивуються у творчості українського поета Василя Стуса, вони наявні у буттєвих реаліях життя поета, у вияві особистісних ознак під час суспільного тиску на особистість. З філософських позицій ці питання розроблені у багатогранній спадщині поета. Тому актуальним є хоча б пунктирне означення тих проблем, які Стус розвивав в українській філософській традиції.

Ознаки екзистенціалізму у творчості В.Стуса помічають дослідники. Зокрема, Ю.Бедрик вказує на те, що в доробку поета "чітко можна виділити основоположні принципи і проблеми екзистенціалізму, як-от, проблему буття, проблему вибору, проблему мислячого "я", принцип перспективізму, антропологічний принцип"2. Ці питання в Стуса вибудовані на основі моральних, естетичних і світоглядних засад. В екзистенціалізмі йому близька концепція людини як біологічної істоти. Простір її можливостей необмежений, за бажання вона може постійно рости і вдосконалюватися. Перепон на цьому шляху немає. За визначенням М.Коцюбинської, "в екзистенціалізмі людина не просто є, вона стає. "Я" сприймається як структура відкрита, що уможливлює будування себе"3. У зв'язку з цим життя і творчість В.Стуса безапеляційно переконує в тому, що він повсякчас знаходиться у процесі саморозвитку. З цих міркувань йому близька життєва позиція М.Хайдеггера "стати тим, хто ти є". У Стуса вона трансформована у поезії "Мені зоря сіяла нині вранці":

Жити - то не є долання меж,

А навикання і самособоюнаповнення

(Т.2.С.12)

Культивоване Стусом "самособоюнаповнення" дозволяє виявити у цьому терміні суть його екзистенційного світовідчуття. В ньому закладений потенціал на самовизначення, самопізнання особистості. Увесь час Стус відкриває себе, наче самонароджується, віднаходячи в собі нові можливості людської індивідуальності.

Свобода особистості стає найвищою життєвою цінністю. Щоб утвердитися в собі, треба повсякчас гармоніювати з собою, за будь-яких обставин бути собою. Схему власного саморозвитку Стус окреслює з молодих літ, зокрема про це йдеться в ранньому листі до товариша В.Дідківського: "добре бутися самим собою" (Т.6, кн.. 2, с.37). Людина цілком вільна у життєвому виборі, створивши власну модель світосприйняття, дбатиме про внутрішню духовну єдність і цілісність, адже має цілковите право на самоконструювання. Таким чином, зазначає Ж.-П.Сартр, "екзистенціалізм віддає кожній людині у володіння її буття і накладає на неї повну відповідальність за існування"4.

Стус акцентує на тому, що людина - господар своєї долі, вона скеровує себе у власноруч сформоване собою русло і "жодному з нас не вдається бути одночасно собою і кимось іншим". Існування людини сам на сам зі світом дозволить їй бути собою. У суспільстві, де тотально знищувався індивідуальний вияв особистості такий спосіб життя виявлявся найбільш оптимальним. Не знайшовши підтримки в оточенні, він досягає душевного спокою в мінорному стані самоти. То усвідомлена потреба залишитися наодинці з собою. Всупереч зовнішньому тиску поет-екзистенціаліст віднаходить начало внутрішнього життя, в якому дослухається до самого себе:

Втечу од світу й дамся самоті,

Заслуханий, мов кинута бандура.

(Т.3,кн.1,с.157)

Він доходить висновку, що гармонії зі світом може досягнути лише в тому разі, коли зуміє збудувати духовний храм у собі, нехтуючи обставинами, зможе винищити культ власного духу. З цих міркувань йому близька концепція світовідчуття улюбленого автора В.Свідзинського, де поет існує поза часом, поза простором, творить макросвіт, зосередившись у собі. Його мета - самовдосконалення, намагання в собі дорости до себе, "самособоюнаповнитися". Від того вірші Свідзинського, зазначає В.Стус у статті про поета "Зникоме розцвітання", наскрізь асоціальні, сповнені таємничої внутрішньої самодостатності без будь-яких зовнішніх намірів (...). Вони сповнені самих себе і створені виключно для автора. Це просто знаки його особистої певності і самоутвердження" (Т.4, с.347). Самота стає доступним способом життя. Відповідно, у Стуса і у Свідзинського виробляється стереотип внутрішньої протидії тим чинникам, які стають на заваді індивідуальної самореалізації творчої особистості. Це дозволяє зосередитись на своїх почуттях, сприяє цілісному будуванню особистості, як того вимагає вона сама. Наприклад, у Свідзинського:

Коли б зібрати якнайбільше!

Нехай тоді глуха зима,

Нехай залізо самоти,

Я б засвітився сам од себе,

Як золотяться гловарі.5

Стусові тотожна позиція "засвітитися самому од себе". Завдяки їй поет твердо стоїть на встановлених індивідуальних засадах, плекає в собі індивідуальне начало, дбає про майбутнє,

Щоб залишити

себе для проб. Для ролі, за

життя не виконаної. Задля

бажань — ще не

згармонійовані чуття

помножити на завтра і

позавтра, аби хай не собою,

то нащадкам

експерименти вивершити

літ.

(Т. 1,кн. 1,с.40)

Стусове бажання самоти - то намагання залишитися незмінно вірним собі, сповнювати свій чесний труд, тверезо усвідомлюючи обмеженість своїх сил і можливостей, проте знаючи, що людина завжди, попри свою людську малість, мусить залишитися людиною і