Урок-лекція

Загальна характеристика розвитку світової літератури. Національні літератури. Роль перекладацтва.

Мета: дати коротку характеристику розвитку світової літератури, визначити роль національних літератур як проводирів національних культур, охарактеризувати взаємозв’язки і взаємовплив цих літератур, пояснити значення перекладацької діяльності; виховати повагу до здобутків світової літератури, сприяти формуванню інтересу і поваги до культури різних народів.

Тип: урок вивчення нового матеріалу.

Вид: урок-лекція з елементами бесіди.

Форма: традиційна.

Обладнання: виставка художніх творів, які вивчатимуться в курсі 8 класу; картки з завданнями.

Структура уроку

І. Актуалізація опорних знань:

1) Організаційний момент.

2) Слово вчителя.

ІІ. Усвідомлення змісту нового матеріалу:

1) Робота з епіграфом.

2) Лекція вчителя.

ІІІ. Закріплення знань, умінь і навичок:

1) Робота з картками.

2) Бесіда (репродуктивна).

IV. Підведення підсумків уроку.

1) Заключне слово вчителя.

2) Оцінювання діяльності учнів.

3) Домашнє завдання.

Література – шляхетне покликання, але лише тоді,

коли воно служить світу, що прагне бути

просвіченим і доброчинним.

Хорас Грілі

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

1) Організаційний момент.

2) Слово вчителя:

У восьмому класі ми продовжимо знайомитися із шедеврами світової літератури, але завдання перед нами стоїть складніше: закласти фундамент під вивчення історико-літературного курсу цієї літератури. Тож потрібно зрозуміти і засвоїти поняття, які допоможуть уявити загальну картину історичного розвитку світової літератури.

ІІ. Усвідомлення змісту нового матеріалу.

1) Робота з епіграфом:

Американець Хорас Грілі, який жив у ХІХ столітті й займався журналістикою, був упевнений: письменницька справа лише тоді шляхетна, коли вона допомагає світові стати просвіченим і чинити добро в ім’я людей. Саме тому його слова стали епіграфом нашого уроку. Ви вже знаєте, що в далеку давнину, коли люди ще не мали писемності, вони співали пісень, розповідали один одному казки, створювали міфи і легенди. Це вже була література. Коли виникла писемність, і пісні, і міфи, і героїчний епос почали записувати й переписувати, і то була неабиякої складності справа. Тільки тоді, коли люди навчились друкувати книжки (а винахід книгодрукування належить німцю Йоганну Гутенбергу – це сталося 1440 року), почався потужний розвиток літератури. І сьогодні, якщо ми зайдемо в бібліотеку, то побачимо тисячі книжок, які написали митці різних країн і народів, або ми познайомимось з усною народною творчістю представників різних національностей (пісні, казки, легенди тощо). І це нас не здивує, бо ми звикли, що шедеври світової літератури є й нашими шедеврами.

2) Лекція вчителя:

Як вам уже відомо, художня література – це мистецтво слова, що створює образну, суб’єктивну картину світу і відображає глибокі і складні людські почуття. Художня література зображує дійсність за законами художньої правди, при цьому уява і фантазія митця відіграють істотну роль.

Художня література засобами, притаманними тільки художньому слову, описує буття певного народу і окремої особистості на конкретному етапі історичного розвитку. Національна своєрідність художньої літератури втілюється і в темах творів, і в мові, і в образах, і навіть у жанровій специфіці. При цьому кожна національна культура (і, зокрема література) має завжди відкритий характер і взаємодіє з іншими культурами. Саме цим пояснюються взаємозв’язки і взаємовпливи між літературами і письменниками різних країн.

У 1827 році вперше на весь світ пролунали пророчі слова геніального німецького письменника і філософа Йоганна Вольфганга Гете: «Тепер ми вступаємо в епоху світової літератури». Минули тисячоліття, поки людство усвідомило твори красного письменства всіх народів, країн, культурних зон і регіонів як літературу світову, а її розвиток – як взаємопов’язаний і безперервний процес.

Отже, світова література – це література всіх народів світу з найдавніших часів до наших днів, представлена такими іменами і творами, які набули широкого визнання як у своїй країні, так і за її межами.

Історичний розвиток національних літератур і в цілому світової літератури, в усіх їх різноманітних зв’язках і взаємодіях, як у певну епоху, так і впродовж усієї історії людства, називають світовим літературним процесом.

Літературний процес насамперед позначається на розвитку художніх методів, напрямів, течій, шкіл, груп, а також літературних родів, жанрів і стилів. Так, наприклад, середньовічний символізм прийшов на зміну міфологічному реалізму античності, а реалізм Відродження – на зміну середньовічному символізму. Водночас у певні періоди світового літературного процесу окремі творчі методи існують паралельно, наприклад реалізм і романтизм у французькій літературі середини ХІХ ст.

Діалог різних національних культур і літератур був би неможливим, якби не існувала перекладна художня література, тобто художні тексти, перекладені з однієї мови на іншу. Залежно від того, наскільки точно художній переклад відтворює оригінал, його називають просто перекладом, вільним перекладом, переспівом, наслідуванням. Крім глибокого знання мови оригіналу, перекладач мусить бути також добре обізнаним із духовною культурою народу, літературі якого належить оригінальний твір.

Художній переклад був відомий в Україні здавна. Безцінні скарби світової літератури стали духовним надбанням української культури завдяки самовідданій, титанічній праці талановитих перекладачів. Варто згадати слова Максима Рильського, котрі характеризують перекладацьку роботу, без якої неможливо уявити розвиток світової літератури. Сказані вони про одного з видатних українських перекладачів, що був і поетом, котрий писав самобутні твори. «Блискучими взірцями уміння ввійти в чужий світ, у далеку епоху, - писав Максим Рильський , - перевтілитись, залишаючись разом з тим собою, є в нашій літературі переклади Миколи Бажана – «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі, «Давитіані» Давида Гурамішвілі. А коли ми згадаємо, що той же Бажан чудесно відтворював українською мовою Маяковського, то, здається мені, цілком ясною стане моя гадка про те, що справжній майстер слова може перекладати різних поетів».

ІІІ. Закріплення знань, умінь і навичок.

1) Робота з