Дипломна робота

за повістю Павла Санаєва

«Поховайте мене за плінтусом»

План

1. Автор твору та епоха в якій він працював.

2. Мотивація вибору.

3. Подієвий ряд у виставі. Висхідна і головна подія спектаклю. Роман життя.

4. Розбір сцени з вистави в якій відбувається головна подія. Пропоновані обставини в даній сцені.

5. Жанр і стиль вистави.

6. Документація з театру, яка стосується даної вистави: ескізи, афіша, програмка, фотографії, відеозапис, сценографія і т д.

"Поховайте мене за плінтусом" – твору з такою кількістю комічних і водночас трагічних моментів, говорячи щиро і правдиво, навряд чи можливо відшукати в сучасній літературі. Враховуючи, що твір на відсотків шістдесят, написаний на реальних подіях, вибух емоцій після прочитаного збільшується у кратному розмірі.

Павло Санаєв – сучасний російський актор, кінорежисер, сценарист і безумовно талановитий письменник, автор без подобної повісті " Поховайте мене за плінтусом". Гостинний господар повістевого твору народився в 1969 році у Москві і перші чотири роки свого життя прожив у безхмарному щасті. Пізніше почалась суцільна життєва драма, яка тривала до дванадцяти років і яку автор детально описав у вищезгаданій повісті. Дідусь Павла Санаєва – Всеволод Санаєв заслужений артист СРСР, мати – Олена Санаєва російська актриса театру і кіно, суспільний діяч, заслужена артистка РСФСР – і у такій творчій атмосфері ріс Павло Санаєв. А тепер найцікавіший факт – Ролан Биков – працював на кіностудії "Юність". У 1989 – 1992 рр. був директором Всесоюзного центра кіно і телебачення для дітей і юнацтва. Був обраним секретарем Союзу кінематографістів СРСР. Народний депутат СРСР у 1989 – 1991 рр. і ще безліч і безліч, як творчих так і не творчих керівних посад. Присутність в житті Павла такої особистості, як Ролан Биков на мою думку ще більш кардинально вплинуло на світогляд, свідомість, виховання, культурність і моральність автора повісті. Биков був двічі одружений. Від першого шлюбу у Ролана є син – Олег Роландович. Другий шлюб зв’язав його з актрисою Оленою Санаєвою і дав йому, з великими труднощами, прийомного сина Павла – дитину Олени, також від першого шлюбу. Отож, від 1983 року і аж до самої смерті, Ролан виконував роль вітчима для Павла Санаєва. З приведених вищезгаданих фактів думаю ми можемо уявити з яким письменником ( я веду мову про Павла Санаєва) ми маємо справу.

Як я вже писав на початку, повість " Поховайте мене за плінтусом" на відсотків шістдесят написана на основі реальних подій, сорок відсотків є видумане. Логічним є те, що я б хотів заглибитись бодай трохи у епоху в якій відбуваються події у творі. Ця епоха в підручниках з історії, як Росії так і України називається епохою розвиненого соціалізму. Існує ще інша назва - "застій". Проводячи паралелі між твором і реальністю, то повість примушує мене заглибитись у далекі роки Другої Світової війни, які лейтмотивом звучать у творі Павла Санаєва. Адже головна героїня твору Ніна, саме в ті далекі роки неспокою та розрухи втрачає найцінніше – свого чотирирічного сина. Беручи до уваги реальність, на мою думку війна не може безслідно зникнути у пам’яті жодної людини, а коли мова іде про найбільшу війну в історії людства, то і поготів.

Що таке війна 1941 – 1945рр.? Це мільйони смертей, безліч зруйнованих сімей, голод, розруха, окупація, евакуація, блокада Ленінграда, битва за Москву, Сталінградська битва та багато інших трагедійних моментів. Цими подіями на пряму і безпосередньо тонко пронизана повість Санаєва. У слові "війна", коли ми ведемо мову про повість Санаєва, в нас повинні виникати асоціації з "великим товаришем Сталіним" – верховним головнокомандуючим СРСР, генералісимуса одної шостої всієї зеленої кулі, з його всіма фобіями та маніями, людини яка самостійно вирішувала долі людей, які волею власної долі опинились на території, керівництво над якою здійснювалось з легкої руки "сталевого вождя". Хоча він діставав і тих, які знаходились далеко за межами підвладної йому території. Руками агентурної сітки НКВС, якою густо був пронизаний Радянський Союз, товариш Сталін з любої найпотаємнішої схованки міг дістати "найгрізнішого ворога", який нахабно посягав на його володіння і на його власне життя. За кожним кутом ввижався ворог Радянської держави, за яким уважно спостерігали фантазери з НКВС, які на мою думку могли пришити справу навіть телеграфному стовпу за його "співпрацю з американськими шпигунами та передачу секретної інформації за кордон". Говорячи коротко цю епоху називають епохою "жорстокої тиранії".

Час великих промислових будівництв, епоха так званих "будівництв століття", стахановський рух. Сталінське бароко – монументальна архітектура часів середини ХХ століття, яка ще раз підтверджувала велич Радянської держави в особі вождя. Говорячи про архітектуру, слід згадати величезні комунальні квартири за рахунок яких вирішувалось житлове питання. Що таке комунальна квартира того часу - це енна кількість сімей, які живуть під одним дахом, дихають одним повітрям, знають все одні про одних і в той же час коридорами, сходовими клітками, загальними кухнями витає передчуття небезпеки, боязнь не сказати чогось зайвого, не кажучи вже, щоб зробити чогось несподівано – неочікуваного. Це епоха сімей, коли батьки могли наступати на дітей і навпаки, коли діти відрікались від батьків за дурниці, які вигадувались "митцями" з НКВС з театру, який до цих пір називається "Луб’янкою". Часи Сталіна і Брежнєва по формі і по змісту