Оля залишається одна у квартирі. Вона йде до хворого сина з яким залишається чекати чоловіка.

Я закінчив подієвий ряд вистави на місці, коли Оля залишається із сином вдома і з нетерпінням очікує повернення чоловіка. На черзі стоїть фінальна сцена, яку б я хотів описати детальніше. Пропонованими обставинами цієї сцени є: хворий Сашко, робочий день тижня, квартира Олі знаходиться у багатоповерхівці, а це наявність великої кількості сусідів, також зима на вулиці, Оля хронічно боїться Ніну, Оля до нестями любить Сашу, також Ніна до гробу любить онука, онук тихо ненавидить бабусю, взаємна любов Олі і Толі, Толю обманом витягнули з квартири.

Оля натирає сина тигровою маззю. В даній сцені, на відміну від попередніх роль Сашка виконує одна лялька. Дзвінок. Ніна прикладає усіх зусиль, аби лиш Оля відкрила двері. Зважаючи на голос, який підняла стара у під’їзді, на зливу образ перед численною кількістю сусідів, Оля змушена відкрити двері. Вона підкрадається до дверей, відкриває їх і одразу ж втікає. У квартиру влітає Ніна, яка намагається впіймати налякану до смерті дочку. Побачивши хворого внука, Ніна згадує істинну мету свого приходу. Підбігши до малого, вона під прокльони в бік Олі, витирає з нього тигрову мазь, мотивуючи це алергією Сашкової шкіри на неї. З переляку Оля оціпеніла у куті. На її очах, Ніна в черговий раз забирає від неї сина, при цьому топче її у багнюці, і знову ж таки переманює його на свій бік. Усвідомивши, що телефонний дзвінок був лише приманкою, щоб виманити Толю з дому, розуміючи всю силу свого безвихідного становища, Оля просить допомоги у сусідів. Ніна пускає Сашка і кидається до Олі, тим самим намагаючись закрити їй рот. Побачивши всю лють і зрозумівши серйозність намірів мами, Оля активніше кличе сусідів на допомогу. Ніна бере дочку за шкірку, тим самим доказуючи, що вона готова в любий момент розірвати її на шматки. Безвихідність зразу ж заставила Олю заткнутись. Ніна зважаючи на це жорстоко знущалась над донькою, тиснучи на неї психологічно і ні разу її при цьому не вдаривши. Взявши у кінцевому результаті дочку за обличчя, Ніна дала зрозуміти Олі, що наступного разу, якщо вона посміє забрати в неї Сашка, то вона її вб’є. Пустивши Олю, Ніна підняла хворого Сашка з підлоги і подалася до виходу. Оля розуміючи всю небезпеку, яка постала перед нею і борючи у собі хронічний страх перед мамою, вона біля вхідних дверей доганяє Ніну і штовхаючи її у спину, забирає свого сина. Ніна залишається в коридорі без своєї єдиної любові і відради в житті. Оля зачиняється у квартирі. Шокована таким поступком дочки, Ніна погрожує Олі привести батька, який обов’язково накаже дочку за цей вчинок. Вишуканими і безліч раз чутими, також відомими прокльонами, а також шикарною акторською грою стосовно поганого почуття, стара намагається заставити Олю, щоб та віддала їй малого. Дитина не з власної волі стає свідком жорстокої бабиної боротьби за його особу. Крикові Ніни немає порівняння і меж. Цей крик почув Толя, який з люттю повернувся від Семена Михайловича. Беручи до уваги сцену, яку розіграла Ніна, і відчуваючи всю свою правоту в даній ситуації а також силу, він присоромлює стару разом з її чоловіком. Тим часом Оля, відчувши присутність захисника в особі Толі, вдихає з полегшенням. Толя входить до квартири. Ввірвавшись за Толею до квартири, Ніна востаннє намагається забрати свою єдину любов. Поміхою її намірам стає Толя. Він повідомляє Ніну, що її чоловік вже змирився з тим, що Сашко буде жити з ними. Відчувши себе однією, без жодної підтримки, Ніна з жорстокими прокльонами покидає квартиру Ольги.

Дальше у сцені появляється справжній Сашко, який із ляльки став людиною. Він просить вибачення у матері, за ті роки, які він прожив з бабусею. Відбувається взаємне примирення між мамою і сином.

Тим часом Ніна, яка втратила останнє, що її тримало на цьому світі, повертається додому і помирає на тому ліжку, де в неї всі роки жив Сашко. До неї приходять Оля, Толя і Саша. Відчуваючи страх і моторошність, а також атмосферу бабусиної квартири, Саша просить швидше покинути квартиру з мерцем. Відвівши свій погляд подалі від місця, на якому лежить небіжка, він просить, щоб мама його поховала в себе вдома за плінтусом, тим самим він ще раз доводить матері, що хоче жити лише з нею, а тому лежати в тій самій землі, що й бабуся – це те саме, що знову віддати його їй.

Беручись до кожної нової постановки, мені так і кожному режисеру потрібно налаштовуватись на громістку та глибоку роботу у підготовці до періоду, коли почнуться перші репетиції з