- Дослідити характеристики образів у романі «Просто разом».

Об’єктом дослідження даної роботи є роман «Просто разом». Ми вибрали саме цей роман тому, що він є найбільш відомим і представленим у світі.

Предметом дослідження являються стилістичні особливості творчості Анни Гавальди, на прикладі її роману «Просто разом».

Новизна даної роботи полягає в тому, що за предмет дослідження вперше були взяті саме особливості стилю автора у її романі «Просто разом».

Структура роботи. Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних літературних джерел.

У вступі була визначена мета дослідження та коло завдань, об’єкт та предмет дослідження, актуальність, новизна і структура роботи.

У першому розділі ми приділили увагу теоретичному підгрунтю роману і визначили поняття стилю з точки зору літератури. Ми виокремили та обгрунтували поняття індивідуального стилю автора, та особливості прояву стилю на письмі.

Другий розділ представляє дослідження особливостей індивідуального стилю саме Анни Гавальда на основі її твору «Просто разом».

У висновках представлені результати проведеного дослідження та зроблені висновки щодо стилістичних особливостей роману «Просто разом».

Список літературних джерел включає 26 одиниць.

РОЗДІЛ 1

1.1. Визначення поняття стилю в літературі

Перш ніж приступити до стилістичного аналізу роману, нам необхідно визначити поняття стилю. Термін “стиль” є багатозначним, тому навколо нього часто панує плутанина і невизначеність.

У найширшому розумінні цього слова під стилем розуміють напрям, чи течію, чи мистецтво певної епохи, вважаючи ці терміни синонімами або вважаючи стиль складовою частиною цих понять. Звужуючи послідовно значення цього терміну, під ним мають на увазі певні особливості художньої творчості митців одного часового проміжку, літературної школи, естетичних уподобань, зрештою, творчості одного митця чи одного твору мистецтва.

Як зазначають автори "Теорії літератури" О.Галич, В.Назарець та Є.Васильєв [5, 34], стиль є індивідуальним втіленням художнього методу. Якщо метод визначає загальний напрям творчості, то стиль віддзеркалює індивідуальні властивості художника слова. За висловом Л.Тимофєєва, "у методі знаходять насамперед те загальне, що пов'язує митців, а в стилі — те індивідуальне, що розділяє їх: особистий досвід, талант, манера письма та ін.". Стиль— це сукупність художніх особливостей літературного твору. У ширшому розумінні стилем також називають систему художніх засобів і прийомів у творчості окремого письменника, групи письменників (течії або напряму), цілої літературної доби [5, 45].

Поняття стилю сьогодні є багатогранним, а в багатьох аспектах — невизначеним. Про стиль говорять не лише в літературознавстві, а й у лінгвістиці, мистецтвознавстві, естетиці, культурології. За справедливим зауваженням Одинцова В.В., жодна галузь мовознавчих досліджень не має такої розбіжності суджень щодо об’єкта свого вивчення, як стилістика [17, 11]. Певною мірою причина такої невизначеності криється в невиразності, розмитості уявлень про мовний стиль.

У загальному семіотичному значенні стиль можна виявити в будь-якій знаковій системі, де дозволяється варіювання одиниць у межах існуючої системи правил та принципів. Визначення мовного стилю, яких чимало в сучасній лінгвістиці, залежить від того, наскільки широко уявляється сам об’єкт стилістики. Для більшості вітчизняних мовознавців - це сфера мовної варіативності, яка співвідноситься з контекстом ситуації та функцією висловлювання [10, 23]. При такому підході досягається максимальне охоплення мовного варіювання в різноманітних функціональних виявах мови.

При іншому, вужчому підході, який характерний для зарубіжної лінгвістики, об’єкт стилістики обмежується мовою художньої літератури (як зазначав Ж.Бюффон «Le style c’est l’homme mкme»). Мета стилістичних досліджень зводиться до опису текстів художньої літератури методами, запозиченими з лінгвістичної теорії. У вітчизняному мовознавстві Р.А.Будагов визначає стилістику як загальну теорію експресивних засобів мови [1, 54].

На нашу думку, найбільш плідним є перший підхід до об’єкта стилістики, оскільки він дозволяє найбільш повно враховувати характерні ознаки мовного застосування, тобто дати різносторонній опис стилю. Підхід до стилю як до однієї з форм системи мовної варіативності [16, 40] передбачає виявлення стилістичного потенціалу мовних одиниць, що належать до певного функціонального стилю (варіанта використання мови в різних, екстралінгвістично заданих ситуаціях) [21, 10].

Поняття «стиль» не можна окреслити з належною повнотою, не беручи до уваги соціальний аспект. Останній передбачає врахування таких критеріїв:

1) історично сформована функція, яку виконує стиль у суспільній діяльності та суспільній свідомості;

2) лінгвальні засоби, які використовуються для реалізації цієї функції в мовленні, їх відбір та організація, що мають нормативний характер [20, 11].

Визначення поняття мовного стилю знаходимо у багатьох вітчизняних дослідників. Так, Л.А.Булаховський, який заслужено вважається основоположником лінгвостилістики в українському мовознавстві, вважав, що «засоби нашої мови, що припускають можливість їх вибору, бувши відповідним чином використані тим, хто пише або говорить, утворюють те, що ми звемо словесним стилем» [2, 2].

Для російського вченого Виноградова В.В. стилі мови - це мовні системи, що виникають у процесі функціонування мови в різних сферах людської діяльності (спілкування) та в різних цілях, це структурні обриси функції мови в її багатогранних проявах. [4, 13]. Функціональний стиль за Кожиною М.М. - це своєрідний характер мовлення того чи іншого його різновиду, який відповідає означеній сфері суспільної діяльності та співвідносній з нею формі свідомості, що створений особливостями функціонування в цій сфері мовних засобів та специфічною мовленнєвою організацією, яка утворює її загальне стилістичне забарвлення [10, 49]. О.Д.Пономарів визначає мовний стиль як сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання [18, 5].

Не ставлячи за мету дати власне визначення стилю, ми скористаємося як відправним формулюванням О.І.Чередниченка: стиль - це різновид мови, який використовується в типовій соціальній ситуації та який відрізняється від інших варіантів своїми мовними, граматичними та фонетичними рисами [21, 87].

На формування стилю,