Саме так — по-російськи , «не за буржуазно-націоналістічєскую», і, головне, не «батько», а «Іван Багряний». Краєзнавці бояться підходити до Бориса Зосимова навіть на вулиці . Старожили твердять, що часто бачили, як він, iдучи, розмовляє сам із собою. Ніхто про це не скаже напевне, окрім нього самого, але я майже певний, з ким саме розмовляє у такі миті первісток Івана Багряного.

Антоніна Дмитрівна Зосимова переїхала до далекосхідного Благовіщенська в середині 1930-х років з Орловщини, оселилася в брата та влаштувалася на роботу за вільним наймом. Там вона й зустріла свого майбутнього чоловіка, який переховувався, як з'ясувалося потім, серед «зеленоклинців». «Зелений Клин» — традиційна назва українського анклаву на Далекому Сході. Буреїнського та Сучанського районів після втечі з табору. Романтика Примор'я уособилася для Антоніни Дмитрівни в могутній постаті Івана Лозов'ягіна — українського письменника Івана Багряного. У грудні 1936 року в подружжя народився син Борис.

Іван Багряний помер 25 серпня 1963 року на 58-му році життя. Похований у Новому Ульмі, в Німеччині. Напис, який зробили рідні й друзі на його могилі, був девізом його життя: «Ми є. Були. І будемо ми. Й Вітчизна наша з нами».

2. Проблематика, образи, сюжетно-композиційні особливості роману „Сад Гетсиманський”. Біблійні образи та символи твору.

«Виходить єрунда — ми говоримо зовсім на ріжних мовах, ті самі речі сприймаємо зовсім і по-ріжному. Смішно й трагічно, що кожне моє слово ви приймаєте як підступ, але формальна рація за вами.

Це цікаве для мене, взагалі для нас, оце дивовижне психологічне явище... Треба буде тим зайнятись ближче... фахівцям...»

(Іван Багряний, «Сад Гетсиманський»)

Роман ?Сад Гетсиманський?, написанй наприкінці сорокових, за багато років до появи відомого ?Архіпелагу ГУЛАГУ?, проливає світло на одну з найтрагічніших сторінок нашої історії, викриває жорстокість сталінської інквізиції та славить незламність людського духу.

     

Тема  викриття сталінізму логічно продовжується  і  в  романі
"Сад Гетсиманський". До певної міри цей твір, як іТигролови",  є
автобіографічним. У ньому подано детальні описи тюремного  побуту,
допитів,  тортур.  Зіставляючи  певні  факти  з  біографії   Івана
Багряного і головного героя роману, ви можете побачити,  що  в  їх
долях  є,  звичайно,  багато спільного.  Однак  помилково  було  б
ототожнювати Андрія Чумака з автором, так само, як помилково  було
б  ототожнювати з автором головного герояТигроловів" —  Григорія
Многогрішного.  Гадаємо,  що  в  даному  випадку  власна тюремна
практика" заставляє художника мимоволі переходити на стиль  мемуар
ний,  а  то  й  документальний. Це й  дає  підставу  говорити  про
автобіографічність якТигроловів", так іСаду Гетсимансь-копу".
     РоманСад Гетсиманський" є гімном людській гідності на  межі
буття  і  смерті,  а  одночасно  і гнівним  вироком  тоталітарному
сталінському  режиму,  який нищив мільйони людей  без  слідства  і
суду, а головне — без вини винуватих. У ньому йдеться про трагічну
долю   сім'ї   сільського  коваля  Якова  Чумака,  зокрема,   його
наймолодшого сина Андрія.
     Перед смертю старий Чумак хотів сказати синам останні напутні
слова,   дати   свій  духовний  заповіт,  який,  на  його   думку,
зміцнюватиме  їхні сили, допомагатиме витримати у складному  житті
іспит  на  людяність. До батьківської хати злітаються сини-соколи:
командир  стрілецької  дивізії Микола, моряк—чорноморець  Михайло,
військовий  пілот  і  командир Сергій та  наймолодший,  інженер  і
арештант, Андрій. Сповнені журбою, бо не застали батька  живим,  і
p`d3qr~  зустрічі через багато років брати не встигли й розглянути
один  одного,  як  у  хаті  з'явились енкаведисти  і  заарештували
Андрія.  З  цього моменту й розпочалися для братівДантові  кола"
знушань, образ і провокацій.
     Прізвища   змальованих  у  романі  слідчих   НКВС,   тюремних
адміністраторів, в'язнів не вигадані. Автор, як він  сам  говорив,
зберіг  їх  для того, щоб нащадки знали катів народу, а жертви  не
залишилися безіменними.
     Ідея  твору, світоглядна концепція автора розкривається через
діалоги  між  катами і жертвою. Слідчі відстоюють  світ,  в  якому
"людина є пшик" і делюдей вистачить", скільки не вбивай. А герой
терпить будь-які тортури і не ламається, бо за ним світ, де  вічна
лише  людська душа, а система — минуща. Андрій і його слідчі,  мов
Христос  і  Понтій Пілат, проходять перед грядущими віками,  перед
нами  і перед нашими дітьми, і далі-Слідчі Великій, Фрей, Сергеев,
Донець  — породження невмолимого механізму сталінської репресивної
машини.  У  кожного з них свої методи і стиль роботи, своя  знівеч
єна  доля  і  душа,  але  спільний на всіх страх  і  приреченість,
приховані жорстокістю і цинізмом.
  Андрій  же,  як  і  його брати та друзі з ув'язнених,  —  натура
духовно  цілісна. Він не жертвує собою чи будь-ким  в  ім'я  ідеї,
вігі  живе  в  ім'я того, у що вірить. Як і для більшості  однока-
мерників,  для  Чумака головне — не втратити в собі  Людину  серед
цього ґвалту, не статипшиком", не визнати себе в инуватим без вини.
     Страшним  був  вирок  для  дітей  сільського  коваля  Чумака.
Чотирьох синів і зовсім юну сестру їх Галю засуджено до розстрілу.
Ніхто  з них не просив помилування, бо не визнававпролетарського
правосуддя, здійснюваного закаблуками й палкою", як ісоціалізму,
будованого   тюрмою  і  кулею".  Заміна  розстрілу  двадцятирічною
каторгою  мало  що  змінила  в їхньому сплюндрованому  житті.  Але
віриться,  що  і через ці довгі роки вони пройдуть  без  злості  і
ненависті,  винесуть  все,  що  приготувала  їм  доля,  залишаться
справжніми патріотами України.
     
     Згодом  у  романіСад Гетсиманський"), який  Володимир
Винниченко  назвав великим,  вопіющим  і  страшним  документом",
письменник  наголосить:Людина — це найвеличніша  з  усіх  істот.
Людина  —  найнещасніша з усіх істот. Людина — найпідліша  з  усіх
істот.
     Як  тяжко  з  цих  трьох рубрик вибрати першу  для  доведення
прикладом".
     Іван  Багряний  на  доказ правомірностіпершої  тези"  знову
кидає  людину  у  вогненну  пащу  диявола, обираючи"  для  цього
нелюдського  іспиту на людяність молодого хлопця Ан  дрія  Чумака.
Розповідає про чотирьох синів старого, вже померлого Якова Чумака,
який  ніби духовно підтримує ісупроводжує" свого наймолодшого  —
Андрія  — лабіринтами внутрішньої тюрми НКВД, у якій він з  чиєїсь
підлої  намови  мусить  пройти  всі Дантові  кола  тортур,  нічних
допитів,  образ, знущань, провокацій кривавої єжовської  епохи.  І
знову,  як  за  Григорієм Многогрішним, так і за Андрієм  Чумаком,
вивищується  постать  їхнього творця, який  наділив  своїх  героїв
власними  переживаннями,' а головне — спогадами, враженнями. Всі
прізвища  в цій книзі, як то прізвища всіх без винятку змальованих
тут  працівників  НКВД  та  тюремної адміністрації,  а  також  всі
прізвища в'язнівза винятком кількох змінених), — є правдиві",  —
зазначив   Іван   Багряний   на  передтитульній   сторінці  Саду
Гетсиманського". Волів, щоб світ знав і цих державних тигроловів і
щоб їхні жертви не пропали безвісти, безіменні, намагався детально
виписати, іноді й на шкоду художності, страшний щоденний побут без
невинних  грішників цього пекла на землі. Авторська уява тут  була
недоцільна,  творяща  емоційна  сваволя  його  образного  мислення
згасла перед глухою пітьмою сталінського тюремного пекла, в  якому
методично  перетворювали  людину  на  безлику,  пасивну,   гидотно
onj3pms істоту.
     Та славний ковальський рід Чумаків — чотирьох братів і сестри
Галі  —  не  скорився, не зламався під жорстоким тиском  катувань,
провокацій, інсинуацій, підлот, брехні... Брати вистояли. Вистояла
і  Галя, але не витримала знущань її психіка. Усіх їх прирекли  до
розстрілу, але розстріл замінили двадцятилітньою каторгою...
     Цей роман — високий злет талановитого художника в ім'я ідейно-
мистецького  утвердження  нескореності людини,  для  якої  почуття
національної  гідності, патріотизм, моральна чистота  та  вірність
заповітам,  традиціям роду і народу є органічними,  природними  як
саме життя, як дихання, як потреба діяти, боротися, перемагати.  І
брати Чумаки — Андрій, Микола, Михайло, Серьога — перемогли.  Вони
живі, і вони йдуть.Зціпивши зуби, вони йтимуть через ніч злоби й
зненависти, не здаючись доти, доки її не перейдуть".
  Примат  мемуарності, документальної вірогідності описаних подій,
напевне,   відіграв   значну  роль   у   тому,   що   роман  Сад
Гетсиманський",  як  і Тигролови",  як  і  публіцистичний  лист-
пояснення  І. БагряногоЧому я не хочу вертатись до СССР?",  були
перекладені на англійську, німецьку, французьку, італійську  мови.
Бо  це  був, по суті,, перший у світовій літературі художній  твір
про  дійсний  стан речей ушостій частині світу" —  країні  тюрем
НКВД,  концтаборів,  етапів,  допитів,  провокацій...  Європейська
критика,  зокрема члени французької Академії Гонкурів Андре  Біллі
та  В.  Вельмен,  на сторінкахЛе Фігаро літтерер" .  —  
травня)  і  тижневикаЛе Нувель літтерер". —  червня)  від
значили емоці йно   пружний,   експресивний,  поетичний   стиль   Багряного-
гуманіста.

Роман Iвана Багряного "Сад Гетсиманський" - возвеличення вiдважних i чесних. Коли з тривогою i захопленням читаєш сторiнки бiографiї Iвана Багряного i тихою нечутною ходою бредеш вулицями Харкова повз "фабрику-кухню" - в'язницю по вулицi Чернишевськiй, а потiм уява переносить нас у табори Далекого Сходу, i радiєш, що в'язень тiкає iз заслання i повертається до рiдної Охтирки; але за доносом його знову заарештовують i вiдправляють до харкiвської в'язницi на Холоднiй Горi, де письменник перебуває понад два роки, а з них 83 днi - у камерi смертникiв, то мимоволi розумiєш, якi подiї i факти лежать в основi роману "Сад Гетсиманський" - реальнi, конкретнi, автобiографiчнi.
Чому "Сад Гетсиманський"? I знаходимо вiдповiдь у тому, що автор використовує бiблiйний матерiал - i заголовок, i епiграф, i згадування Каїна та Авеля, i використання євангельських цитат. Вiдомо, що за бiблiйною легендою, у садi Гетсиманському, де молився Iсус, його зрадив, передавши охоронi, Iуда Iскарiот. У часи жахливих сталiнських репресiй у "сад Гетсиманський" перетворилася уся країна, у якiй панували продажнiсть, вiдступництво, зрадництво загальнолюдських iдеалiв i цiнностей. Iуда нiби вселився у душi тих, хто забув про совiсть, про одвiчнi християнськi заповiдi, а тих, хто залишився вiрним своїй життєвiй позицiї, чекала гiрка доля Iсуса Христа - бути розп'ятим i тiлом, i душею.
Одвiчну проблему боротьби добра i зла автор вирiшує у романi через гiрку долю Андрiя Чумака, що намагається пройти через усi тортури в'язницi й лишитись людиною. Вiн дивується, як-то ця в'язниця змогла зiбрати у своїх камерах 340 чоловiк з вищою освiтою, людей рiзних нацiональностей, не контрреволюцiонерiв, а тих, хто вiрив у соцiалiстичнi iдеали. I партiйнi дiячi, i слiдчi, професор марксизму-ленiнiзму, навiть той iнженер, що проектував цю тюрму. Жах! Жах i здивування, як же таке могло трапитись? I розпочинається боротьба двох таборiв - в'язнiв i слiдчих. Одним iз найжорстокiших слiдчих є українець "козацького славного роду" Донець. А за маскою спiвчутливостi наглядача Мельника приховується кат, який пiсля розстрiлу добиває ломиком ще живих жертв. А особливо огидною з'являється перед нами енкаведистка майор Нечаєва, яка з люттю, з ненавистю, з презирством дивиться на юнака. Для них людина - "пшик", нiщо, комаха, "дiрка вiд бублика".
Серце завмирає, коли перегортаєш сторiнки своєрiдного путiвника -довiдника в'язницi: побут, звичаї, жаргон, взаємини мiж заарештованими, допити, тортури, брудна лайка... i, коли людина потрапляє на "малий" i "великий конвеєр", то вона ламається, перетворюється на макет, привид.
Але ж Андрiй Чумак, витримавши всi знущання, вистояв, зберiг силу волi, гордiсть, мораль справжньої людини. "Сатаною безрогою", "чортом", "манiяком" називають хлопця кати. Нескорений Андрiй у