Музика вступу, уже настроює слухача на відповідні думки, несе багато інформації про події, що будуть оспівані в пісні.

Композитор тісно пов’язав текст і музику , роблячи потрібні музичні акценти на відповідних моментах в літературному тексті. Мотиви колискової, слухач може виразно почути на словах: «Люлі, синку, люлі…» - яскравий приклад взаємозв’язку тексту і музики. Дуже доречною в даному музичному епізоді, є зміна тональності з мінору на мажор, що надає словам світлого смислового відтінку.

Пісня написана для одного виконавця (соло). Композиторська майстерність виявилась і у написанні акомпанементу до неї. В супроводі відчувається підтримка для голосу, для мелодичної лінії.

Безумовно, музика по характеру, цілком повинна перебувати в гармонії з текстом. Б. Янівський, саме зумів відтворити в мелодії і в акомпанементі весь зміст літературного тексту. Композитор використав відповідну до тексту ладово-гармонічну систему, це: уміле поєднання мажору і мінору у відповідності із словом ; використання основної тональності с-moll, що завжди асоціювалася з кольором трагізму.

Для втілення задуму твору, композитор обрав куплетну форму викладу. Цей твір можна тісно пов’язати з українською пісенною спадщиною, з жанром побутової музики, що розповідає про ту, чи іншу подію, що трапилась з головним персонажем твору, а також про його почуття і переживання. В даному випадку, це страшне почуття болю і втрати найрідніших людей. Слухач має можливість за допомогою музики, повністю пережити всі події. І це є яскравим свідченням того, що пісенна форма є найкращою для розкриття тонкощів людської душі, усіх її найпотаємніших закутків.

Пісня Б. Янівського – це цілісна розповідь, що спонукає слухачів до роздумів над глибокими за змістом подіями що оспівувалися в даному творі.

В 1972 році також була написана пісня на поезію Богдана Стельмаха "Голубівна". Музика насичена барвами народності, які проявляються у використанні особливих зворотів, а також своєрідною є і тематика твору. Безперервність мелодичної лінії, незвичні і цікаві ладово-гармонічні співставлення, прекрасно підібраний літературний текст, зв’язок з народною пісенністю – все це, являється суттєвими складовими даного твору.

У чотирьох тактах вступу, Б. Янівський вмістив багато вагомих факторів, що допомагають зрозуміти загальний характер пісні. Використання образного перевтілення людських почуттів у почуття птаха, є досить поширеним явищем в історії української музики. Отож, завдання композитора полягає в тому, щоб донести сформований образ до глядача, і переконати його в правдивості цього перевтілення. В даному випадку «голубівна» - це образ жінки, що шукає свою долю, але не знає в котрий бік дивитися, куди податися щоб нарешті зустрітися з нею.

Мелодика даного твору, безумовно, тісно пов’язана з народним мелосом. Натомість, гармонічна мова, є більш новітньою та сучасною.

Пісня написана в куплетній формі, проте, композитор застосував цікавий новаторський прийом, що зосереджує увагу на «слові», це – речитатив на початку третього куплету, що супроводжується бурхливим акомпанементом і модуляцією з c-moll в d-moll, що несе величезний сплеск емоцій. Музика стає емоційно насиченішою , почуття неспокою переповнюють як слухача, так і виконавця. На словах: «Сіла-впала, крила склала –

Голуб – вбитий…», чується динамічне зростання з нюансу «piano» до «forte». Повторення одного мотиву і слів «Голуб вбитий» - підкреслює характер розпачу. На цьому страшному моменті твір закінчується.

Отже, прослухавши пісню «Голубівна», можна провести чітку паралель між минулим і сучасним, між уже набутими, утвердженими правилами і тим, над чим можна подискутувати. Композитор підібравши відповідний текст, поставивши його на музику і написавши довершений супровід в стилі сучасності, зробив великий мистецький «міст»,що поєднав два різні береги, світогляди і культурні традиції.

Богдан Янівський був одним з тих композиторів, які долучилися до створення української пісенної естради. І саме в період становлення цього нового жанру, з'являється велика кількість творів, які в наш час дуже яскраво відрізняються від пісенної естради сьогодення. Аналізуючи твори Б. Янівського не можна не помітити зв'язок їх із професійною класичною музикою. Прикладом такого зв'язку є твір на слова Ліни Костенко "В пустелі сизих вечорів" який був написаний в 1972 році. На мою думку даний твір є глибоко філософським і емоційним. Це особливо відчувається в поезії, яку обрав композитор.

Пісня складається і з невеличкого вступу, трьох куплетів та двох приспівів. В чотирьох тактовому вступі, в помірному темпі на фоні хвилеподібного акомпанементу звучать ніби синкоповані уривки якоїсь мелодичної думки, яка налаштовує співака на початок вокальної мелодії.

В основі заспіву твору лежать короткі речення що в результаті поєднання складають великі змістовні фрази. Зв'язок музики із словом є безумовно запорукою вдалого підведення музики заспіву до початку приспіву, де мелодична лінія стрімко підіймається вгору. Без змін проходить і другий куплет. Після другого куплету виконується прекрасний інструментальний програш, який чимось нагадує класичний фортепіанний твір. Композитор використав мелодичні прикраси (мордент, групетто) для підкреслення витонченості мелодії, а також для переосмислення сказаних слів. Після третього куплету звучить приспів з іншими словами, а отже композитор напевне мав намір цим самим підкреслити роль поезії.

Пісня написана в тональності a-moll, але композитором використані відхилення всередині кожного куплету в тональності