Твір написаний у B-dur, це світла, яскрава тональність, яка допомагає виразити основну думку твору. Але в кульмінації композитор переносить слухача в тональність d-moll, і бачимо ланцюжок акордів, що відносяться до цієї тональності (d – g – A – d).

Акомпанемент в даному випадку відіграє доповнюючу роль. Б. Янівський – композитор, який дуже тонко відчуває яким саме повинен бути супровід. Він надає йому рівно стільки значення, скільки вимагає мелодія і слово. Акомпанемент побудований в основному на акордах, вони представлені в гармонічному і мелодичному викладі. Супровід органічно зливається із вокальною лінією і разом вони створюють відповідний образ та настрій.

Пісня "Вишнева віхола" – насичена теплими барвами весни, але разом з тим, в ній присутнє відчуття спогаду. Тобто, через призму пейзажної лірики слухач має змогу потрапити в людську свідомість і відчути якими саме є ці спогади. Проаналізувавши цей твір, можна сказати, що Б. Янівський з особливою увагою підбирає тексти до своїх пісень, яскравим прикладом цього є даний твір.

В своїй творчості Богдан Янівський звернувся також до поезії великого і славного українського поета Івана Франка. На його вірші були створені пісні "Червона калино, чого в лузі гнешся", та "Ой жалю, мій, жалю". Пісня "Червона калино, чого в лузі гнешся" написана у 1981 році – а це період розквіту творчих сил композитора. Вона пройшла випробовування часом, витримала його, і в результаті увійшла до скарбниці української пісенної класики. В 2006 році виповнилося 25 років від часу першого її виконання. Вся Україна чула і знає цей прекрасний твір.

Поезія Івана Франка надихнула Богдана Янівського на створення мелодії широкого діапазону, яка в подальшому розвитку набирає динамічного підйому і викликає у слухача емоційну напругу. Слід відзначити, що вірші І. Франка, належать до наспівного типу поезії.

Тематика пісні, її прекрасна мелодика не може пройти «повз вухо» кожного люблячого українську пісню співака. Тому її співають окремі виконавці, дуети, тріо, і вона завжди слухається як новий твір, який несе в собі свіжість настрою.

«Червона калино…» відноситься до пісень які однаково добре сприймаються у виконанні різних виконавських складів, а також з використанням різного складу супроводу. Це може бути фортепіано, оркестр народних інструментів, симфонічний оркестр, інструментальний ансамбль як класичного так і естрадного плану. В кожному випадку слухач має змогу пережити пісню по-новому, але у всіх інтерпретаціях присутній дух української народної пісенності. Характер мислення композитора невіддільні від народної пісенної творчості. Існує чимало моментів що пов’язують даний твір з народною піснею, зокрема це зміст кожного куплету. Надзвичайно помітним явищем в цій пісні є плинність думки, що переливається з одного куплету в інший.

Майстерність композитора дала можливість йому створити пісню, що відповідатиме стану душі кожної людини, незалежно від віку чи статі. Однак, треба помітити, що виконання твору жінкою все таки буде різнитися із виконанням цього ж твору чоловіком, навіть якщо вони будуть застосовувати однакові виконавські прийоми і засоби. Мимоволі, незадумуючись, жінка створить ліричніший і ніжніший образ.

Дослідження показують, що тільки вибрані люди можуть створювати «пісню». Це не просто текст, не просто музика, це завжди сукупність цих двох елементів. Якщо між ними, в результаті невтомної праці композитора виникає зв’зок, то таку пісню можна вважати беззаперечно вдалою.

Пісенна спадщена Богдана Янівського налічує понад 50 творів. Помітним є те, що композитор на слова одного поета пише кілька пісень. Так і на вірші Петра Шкраб'юка він написав пісні: "Журавочка" (1985р.), "Де райдуга світить – немає зими" (1986р.), "Карусель" (1986р.), "Забобон" (1988р.), "А чому?" (1992р.), "Яблуневі сни" (2004р.). На мою думку, "Журавочка" – є справжнім українським романсом в якому композитор втілив всю свою майстерність мелодиста. Мелодика твору вражає своєю цілісністю. Плинність мелодичної лінії та безперервність її зумовлена вдалим поєднанням мелодії із ритмічною структурою твору. В музиці вступу, в тонкощах прозорої фактури, вже є натяк на вокальну мелодію, що зазвучить у п'ятому такті. Треба звернути увагу на те, що Б. Янівський пише вокальну мелодію інтонаційно рівну і на перший погляд просту, але в цій простоті схований високий професіоналізм композитора. Перші слова куплету звучать в супроводі ПРАВИлЬНА НАЗВА. Паузи у вокальній партії миттєво заповнює супровід, що ніби вплітається в мелодію вокаліста. На початку приспіву в музиці відчувається яскравий емоційний підйом, який композитор вдало підкреслив акордовим викладом теми у партії фортепіано. Мимоволі складається враження, що вокальна мелодія ніколи не залишається без вагомої підтримки супроводу. Цікавою є і сама структура твору: після першого куплету знову повертається музика вступу, однак звучить вона зовсім по-іншому, ніби завершує думку що прозвучала в першому куплеті; після проведення другого куплету і приспіву, композитор переносить основну тему в партію фортепіано, її акордовий виклад допомагає зосередити увагу слухача на створеній автором образній сфері твору.

Романс написаний в тональності a-moll. Вибравши саме цю тональність, композитор намагався підкреслити простоту і щирість створеного образу Журавочки і пов'язати його із людськими почуттями та переживаннями. "Журавочка" – твір, який відрізняється особливою красою гармонічної мови. Використання на початку приспіву А-dur надає музиці