Напередодні свого 60-ліття Богдан Янівський написав пісню-підсумок, пісню-резюме на слова Ростислава Братуня – "Мої літа" . Вона стала відображенням і усвідомленням пережитого, в ній композитор зізнався у любові до рідного міста Львова, з яким його пов’язував життєвий і творчий шлях. Не випадково композитор нікому не довірив виконання цієї пісні, а записав її сам. Показово, що ця пісня жодного разу не звучала за життя композитора. Вперше, вона була виконана, як своєрідний реквієм, на похороні Богдана Янівського. Він зберігав її у своєму архіві, очевидно, саме з цією метою.

Кожна пісня композитора – це висловлення якогось почуття, але що стосується даного твору, то в ньому зібралося все сказане, і все що ще хотів сказати автор.

Наспівно-декламаційний тип мелодики, дає можливість уважно прослідкувати за сказаним словом. Гітарний перебір в куплеті підтримує вокальну мелодію, і сплітається з нею в єдине ціле. Тільки в програшах інструментальна партія набирає більш насиченого звучання, але дещо скорботний характер твору все таки супроводжує цілий твір. Кульмінація твору припадає на його завершення, коли звучать слова: "Моє життя – мої літа" на фоні п'яти ударів дзвону.

Ця пісня витримана на високому емоційному рівні. Не випадковим є те, що слова пісні були написані автором. В них висловлюється маса почуттів, щирих і правдивих.

"Лебединою піснею" Б. Янівського стала пісня, що була написана в 2005 році на слова Ілька Колодія – "Балада про матір". Музика була написана за досить короткий відрізок часу, в ній чуємо подяку найдорожчій в світі людині – мамі. Пісня була записана на студії, всього за тиждень до смерті композитора.

Всі найтепліші почуття передав композитор в музиці. Наспівна, широка мелодія звучить і в заспіві і в приспіві, але завдяки виразній гармонічній мові композитора, слухач відчуває спокій в музиці куплету, тоді коли гармонія приспіву допомагає мелодії прозвучати в більш яскравому емоційному забарвленні.

Пісенність – стала основою мелодичної мови даного твору. З дотриманням пропорційного розподілу на фрази і речення, Б, Янівський збагатив її новими емоційно-смисловими елементами, в яких відчувається жива, побутова інтонація.

Пісня "Балада про матір" стала своєрідним взірцем розкриття образно-емоційного змісту теми самовідданої материнської любові і синівської вдячності в творчості Богдана Янівського.

Отже, в своїх прагненнях індивідуалізувати музичну образність, композитор був змушений звернутися до пошуків нових методів обробки інтонаційного матеріалу, що було нелегкою справою з огляду на потребу одночасного розв'язання принаймні двох завдань: вироблення власного композиторського почерку і подальшого розвитку і збагачення загальнонаціональної музичної пісенної спадщини. Для цього в своїй творчості Б. Янівський одночасно звертається до утверджених, класичних засад пісенно-романсового мистецтва, і виробляє виразні елементи власного сучасного художнього стилю, основу якого стає нерозривний зв'язок між музикою і словом.

В одному з інтерв'ю композитор сказав: "Нові імена поетів у творчості - не повинні бути самоціллю. Поруч безліч імен прекрасних поетів, поетів-класиків. Інша справа, чи зможеш ти в соїй музиці доповнити поета, вірніше, зробити його поезію ще ближчою до людей. Це дуже відповідально, і я з великою обережністю іду на цей крок. Якщо пісні "Червона калино, чого в лузі гнешся" на слова Івана Франка, чи "Як упав же він" на слова Бориса Олійника дістали своє маленьке визнання, то я просто щасливий, що своєю музикою не зіпсував поезію великих поетів."

Б. Янівський дуже уважно ставився до вибору текстів для пісень, вважаючи їх не лише складовою жанру, але і магічним стимулом, поштовхом до творчості.

Б. Янівський – один з тих митців, пісенній творчості якого притаманне поєднання м'якої задушевної мелодії, певних особливостей фольклорних джерел та гострої ритміки сучасних естрадних танців. Він став продовжувачем лінії галицької популярної пісні. (Л. Кияновська//Українська музична культура)