“Життя і творчість А. П. Чехова”.
П л а н
А. П. Чехов- видатний російський прозаїк і драматург.
Дитинство і юність Чехова:
а) навчання в Старокостянтинівській школі;
б) перші літературні спроби майбутнього письменника під час навчання в гімназії.
Вступ Чехова на медичний факультет Московського університету.
Перші публікації гумористичних оповідань Чехова в журналах “Стрекоза”, “Осколки”.
Вихід першого збірника оповідань письменника- “Сказки Мельпомены”.
Викриття сучасної Чехову дійсності в оповіданнях “Хірургія”, “Хамелеон”, “Смерть чиновника”.
“Строкаті оповідання”- підбитий підсумок зробленому.
Роль медицинської практики у розширенні досвіду письменника.
Написання книг “З Сибіру”, “Острів Сахалін” під враженням поїздки на острів Сахалін.
Просвітницька діяльність Чехова під час перебування у маєтку Меліхове.
Новий етап в творчості Чехова- заняття драматургією:
а) новаторство Чехова-драматурга;
б) особливості пєси “Чайка”;
в) інші драматичні твори- “Вишневий сад”, “Три сестри”.
12.Одруження Чехова з Ольгою Кніппер.
13.Раптова смерть письменника під час лікування на німецькому курорті Баденвейлер.
?. ????? - ???????? ?????????? ??????? ? ?????????. ??? ?????? ?? ????????? ?????? ???? ??????????-?????? ? ?????? ???? ????? ? ???????????.
Антон Павлович Чехов народився 17 січня 1860р. у м. Таганрозі в сім’ї дрібного крамаря. Його батько, Павло Єгорович, захоплювався церковним співом, керував церковним хором, грав на скрипці. Його здібності передалися і його пятьом дітям: Олександр і Антон стали письменниками, Микола - художником, Марія - викладачем, Михайло - актором світового рівня.
Хоча його дружина була проти, Павло Чехов віддав синів до Царекостянтинівської школи, звідки дітей невдовзі прийшлося забрати, оскільки ніяких знань вони не почерпнули.
У 1876 році батько Чехова розорився і переїхав з сімєю до Москви. Антон залишився в Таганрозі сам, оскільки потрібно було закінчити гімназію. Проте особливих здібностей Антон не виявляв і в гімназії, де восьмирічний курс пройшов за десять років, затримуючись в третьому і пятому класах по два роки. Але причиною цього була не бездарність. Йо-
му просто не було коли учитися. Хлопець був дуже зайнятий в батьківсь-
кій лавці і церковному хорі. І все-таки не будь в житті Чехова церковного хору і співів- не було б його чудових оповідань “Художество”, “Архиерей”, “Студент”, “Святой ночью” з дивовижною красою простих віруючих душ, з блискучим знанням церковних служб, давньоруської мови. Та й втомливе сидіння в лавці не минуло для Чехова безслідно: воно дало йому, за словами И. А. Буніна, “раннє знання людей, зробило його дорослішим, оскільки лавка батька була клубом таганрозьких жителів, місцевих селян, афонських монахів”.
Важкі враження дитинства і юності найдуть пізніше відображення в оповіданнях Чехова про дітей. Згадати хоча б такі його оповідання, як “Ванька”, “Спать хочется”. Є в нього також своєрідна серія оповідань про вчителів- “Человек в футляре”, “Крыжовник”, “О первой любви”. В роки навчання в гімназії майбутній письменник багато читав, писав нариси для гумористичного гімназіального журналу “Заика”, де він проявляв себе також як професійний критик, яскраво і образно розказуючи про прочитане і побачене.
Проте своє майбутнє Антон Павлович вирішив присвятити медицині. В 1879 році, по закінченні гімназії, він получив невелику стипендію і перебрався до сімї в Москву, де й поступив на медицинський факультет московського університету. Проте грошей на прожиття не вистачало, і Чехов починає активно співпрацювати в журналах: пише невеликі оповідання і посилає їх в різні видання. В 1880 році в журналі “Стрекоза” зявляються перші публікації його гумористичних оповідань, які швидко здобували популярність. Він публікує свої гуморески під різноманітними, смішними псевдонімами: Балдастов, Брат мого брата, Людина без селезінки, Антонсон, Антоша Чехонте..
Літературні заробітки Чехова часто виявляються єдиними прибутками в сімї, де він незабаром стає головою великого клану. Саме тому не всі написані Чеховим твори однаково рівнозначні в художньому відношенні. Він пише різні по жанру твори: починає з пародій, від яких переходить до гумористичних нарисів і сценок.
Друкується Чехов також в різних виданнях, де приймають його оповідання, але все ж він надає перевагу журналу “Осколки”, де для нього був створений спеціальний розділ під назвою “Осколки московской жизни”. Деякі його оповідання тих років дістали дуже схвальні відгуки, і серед них- “Анюта”, “Аптекарша”, “Муж”. За перші пять років Чехов написав таких оповідань близько 400, відтворивши у них людей різних професій і соціальних верств: акторів, лікарів, військових, купців, учителів, літераторів, священиків, чиновників та багато інших. Всі сторони життя ставали обєктом художніх зацікавлень Чехова. Письменник висміював обивателів, тому комізм та іронія склали головну особливість його творчості.
В 1884 році виходить перший збірник оповідань Антона Павловича Чехова, позитивно оцінений критикою,- “Сказки Мельпомены”, в який ввійшли шість оповідань з життя людей театру.
1884 рік видався надзвичайно вдалим для Чехова. Закінчуючи університет, він уже був автором таких чудових творів, як “Хирургия”, “Хамелеон”, “Жалобная книга”, “Смерть чиновника”, “Толстый и тонкий”, які пізніше будуть рахуватися програмними в його творчості. Всі вони виросли з невеликих історій, анекдотів, смішних сценок і по суті перетворилися в сатиричне викриття сучасної Чехову дійсності. Його оповідання- новели- це епічні твори, в яких ставляться великі морально-психологічні проблеми. Чехов у своїх творах- майстер художньої деталі.
1886 рік став переломним у творчості Чехова. Випустивши в світ книгу “Строкаті оповідання”, він немовби підбив підсумок зробленому, щоб перейти на новий, вищий щабель творчого розвитку.
В своїй літературній діяльності Антон Павлович не забував про те, що він лікар. Лікарі стають головними героями його творів, та й психологію своїх персона жів він описує з чисто медицинською ретельністю. Навіть незнайомим з
