Курсова робота на тему:

«Особливості відображення епохи у творчості Ф.Стендаля» (на основі роману «Червоне і чорне»)

Зміст

Вступ | С.3-4

Розділ І. Історична основа роману «Червоне і чорне»: символічність назви | С.5-12

1.1. «Червоне і чорне» - панорама суспільного життя Франції періоду Реставрації | С.5-8

1.2. Наполеонівський міф і його трактування Стендалем | С.9-12

Розділ ІІ. Проблематика образів у романі «Червоне і чорне» | С.13-23

2.1. Жюльєн Сорель як носій нових політичних ідей | С.13-17

2.2. Засоби характеротворення жіночих образів | С.18-20

2.3. Образи носіїв «чорного» (пан де Регаль, пан Вально, старший вікарій Філер) | С.21-23

Висновки | С.24-25

Використана література | С.26-28

Вступ

Серед актуальних проблем, які інтенсивно розвиваються у світлі зарубіжної літературно – критичної думки, важливе місце посідає творчість. Стендаля. Постать цього видатного французького письменника є досить неординарною, відмінною від сучасників. Творчість Стендаля назавжди увійшла до скарбниці художніх надбань людства. Твори письменника, зокрема роман «Червоне і чорне», із захопленням читали з часу його появи і продовжують читати у наш зараз. Цей роман, подолавши час, бурхливим потоком вливається у духовне життя сьогодення, збуджуючи думки і живлячи почуття наших сучасників. Саме тому тема курсової роботи є досить актуальною на даний час.

Творчість Стендаля знайшла широке трактування у працях багатьох літературних критиків, зокрема Флобера, Бальзака, А.Доде, Ромена Ролана, Андре Моруа, Генріха Манна, Стефана Цвейга та інших. Навколо постаті Стендаля, а особливо його роману «Червоне і чорне», до цього часу не вщухають дискусії. Праці літературних критиків (Овруцької І.М., Султанова Ю.І., Малиновської О., Логвин Г.П. та інших) спрямовані на відображення суспільного життя Франції періоду Реставрації. Сучасна літературна критика подає ґрунтовний аналіз роману «Червоне і чорне», розкриваючи як сюжетно – композиційні особливості, так і образну систему та проблематику твору. Новизною даної роботи є спроба відображення епохи періоду Реставрації через символічність назви та життєві пошуки героїв.

При підході до розгляду даної теми ставимо перед собою мету: показати особливості відображення епохи у романі Стендаля «Червоне і чорне» через показ суспільного життя Франції періоду Реставрації та проблематики образів. Поставлена мета передбачає розв’язання наступних завдань.

1. Дати характеристику суспільного життя Франції, описаного в романі «Червоне і чорне».

2. Пояснити символічність назви твору.

3. Вказати вплив Наполеона на історію Франції.

4. З’ясувати, що стало поштовхом до написання роману.

5. Дослідити внутрішній стан головного героя Жюльєна Сореля з метою показу носія нових політичних ідей.

6. Охарактеризувати жіночі образи (пані де Регаль та Матильда де ла Моль).

7. Показати обмеженість, жорстокість і підлість героїв «вищого світу» як носіїв «чорного» у романі.

Об’єктом дослідження є роман Стендаля «Червоне і чорне».

Предметом являється проблема відображення епохи у романі «Червоне і чорне» крізь призму історичних подій та характеристики образів – персонажів.

При написанні роботи ми користувалися порівняльним та зіставними методами.

Розділ І. Історична основа роману «Червоне і чорне символічність назви

1.1. «Червоне і чорне» - панорама суспільного життя Франції періоду Реставрації

Франція – батьківщина геніїв світового значення, арена бурхливих історичних подій, вишуканих смаків. Чимало французьких майстрів слова долучилися до поповнення скарбниці світової літератури, починаючи від найдавніших часів, і до сьогодення. Помітною постаттю в історії французької літератури є Стендаль.

Творчість Стендаля – унікальне явище в літературі. Письменник тривалий час захоплювався романтизмом, досліджував цей напрям у літературі. Натомість гостро засуджував класицизм, оскільки не вбачав у сліпому наслідуванні традицій жодних проявів творчості.

Основний зміст естетичної теорії Стендаля – матеріалістичної і діалектичної за своєю суттю – у визнанні революції у мистецтві як єдиного стимулу його розвитку у тому, що традицією для мистецтва, яка тільки й спроможна забезпечити його прогрес, має стати новаторство.

Одна з основних вимог естетичної теорії Стендаля – створення національної літератури, яка відповідала б національному характеру народу.

Головне її завдання – точне, глибоке й пристрасне зображення внутрішнього світу людини. Саме це і становить зміст художньої творчості Стендаля.

Хоча Стендаль і виступає прихильником романтизму, однак його твори витримані у дусі реалізму, що був пануючим у Франції у ХІХ столітті. «Простежуючи закономірності розвитку суспільства, зіткнення і боротьбу класових сил, Стендаль – і це найяскравіше виявляється в його романі «Червоне і чорне» - опосередковує все через психологію свого героя. Письменник показує кардинальні зрушення і злами у його свідомості, становлення особистості, яка, роблячи свій вибір, протистоїть усій системі соціальних відносин»[30:56-57].

Власне ця особливість критичного реалізму Стендаля, новаторство зближує великого французького романіста з літературою наших днів.

Роман «Червоне і чорне» має підзаголовок «Хроніка ХІХ століття», був написаний ще до Липневої революції, змалював французьке суспільство періоду Реставрації. Стендаль на той час був уже зрілою людиною, з усталеними переконаннями.

Роман став підсумком багатолітніх життєвих і творчих шукань. Стендаль в уяві, по – іншому, переживав трагедії і злети власної молодості. Скороминущі з погляду невпинного плину часу, події та пристрасті, завдяки значущості особистості героїв, які їх переживають, набувають рис вічного, значущого. Конкретні ознаки суспільного життя Франції ХІХ століття, з його гострими суперечностями, становим розшаруванням і внутрішній світ людини, породженої цим часом, проникливий аналіз її психології, порухів її серця цікавило митця.

За Стендалем, сучасний роман мав дати точну картину моралі з деталізацією і витонченим нюансуванням почуттів на тлі злободенних соціальних конфліктів та політичних пристрастей. «Тому вже з перших сторінок автор вводить читача в ту атмосферу, яка панувала в Франції в першій третині ХІХ століття – трагедійну атмосферу пореволюційної доби, коли жага наживи нехтувала всіма моральними нормами,