Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез:

Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно не-

сумісні.

Використана література : «Христоматія за 10 клас» ст.333 – 335.

Логічна схема—конспект.

Злочин і кара Доріана Грея .

ПРИЧИНИ.

Згубний вплив лорда Генрі Уоттона , співця краси зла демона – спокусника.

«О ! Розкошуйте, використовуючи час доки юні!..Живіть своїм життям,

що є у вас ! Нічого не проминіть, шукайте завжди дедалі нових вражень ! І не бійтеся нічого. Новий геденізм—ось що потрібне нашо-

му вікові. Ви могли б стати його наочним символом».

Пробуджена Безілом Голуордом марнославність.

Егоїстичне бажання залишатися вічно молодим.

«Якби це я міг лишатися повік молодим , а старішав портрет !..

Я віддав би за це навіть саму душу !»

Життєвий вибір.

«Вічної молодості , безмежних пристрастей , насолод , витончених і

потаємних , несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів—усього

цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби...»

ПОРТРЕТ—МАГІЧНЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ.

«Цей юнак насправді був надзвичайно гарний. У ньому відчувалася щирість і чистота юності... забруднило цієї молодої душі».

Самогубство Сібіл Вейн.

«... Інакшим став вираз, щось жорстоке зявилося в рисах рота...»

Порочне життя.

«Зойк жаку вихопився у художника , коли... він побачив на полотні

бридке вишкірене обличчя. Вираз портрета викликав лише призирство і огиду».

Вбивство Безіла Голуорда.

«Портрет усе був відразливий...»: «червона волога на його руці ли—

бонь ще пояскравішала , стала більш схожою на тільки—но пролиту кров...»

Прагнучи знищити портрет—совість , вбиває себе.

«А на підлозі з ножем у грудях , лежав якийсь мрець у вечірньому

костюмі. Увесь у зморшках , змарнілий , аж погляд відвертало...»

Роман «Портрет Доріана Грея» -- вершина естетизму О. Уайльда

і водночас великої мистецької сили заперечення крайнощів цього естетизму (культу молодості , краси і насолоди). Автор розвязує стару проблему безкрайності злочину по—новому, в гуманістичнішому плані: злочин залишає слід на ретельно прихованому «я» людини.

Використана література: «Всесвітня література» – журнал за лютий 1999 року ст. 38.

ПРЕКРАСНЕ ЧИ МОРАЛЬНЕ «ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ».

Літературна спадщина Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були «Вірші» , збірки казок «Гранатова хатина».

Найвідомішим твором письменника , який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філософські та естетичні погляди , життєве кредо і принципи художньої творчості , був роман «Портрет Доріана Грея» 1891 рік.

Цей твір – ідеальний приклад парадоксальної фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу , аби не старіти і залишатися вродливим юнаком і відбувається незвичайне , протиприродне , фантастичне : забражений на портреті Доріан Грей фі-

зично старіє , його намальоване обличчя вкривається зморшками , його врода гине , а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час , коли Доріан готовий знищити свій портрет , який є свідком його безчестя і підступності. Він кидається на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги , вбігши до кімнати господаря , побачили на стіні прекрасний портрет молодого Доріана Грея , а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік.

«Портрет Доріана Грея» можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця 19-го ст. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки , що визначали спосіб і стиль його власного життя. «Розкрити себе і втаїти митця – цього прагне мистецтво» , -- сказано в авторській передмові до роману.

Відомо , як виник задум роману : одного разу в майстерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурником , який вразив його досконалістю своєї вроди. «Який жаль , -- вигукнув письменник , -- що таке славне створіння мусить старіти!». На це художник ,погодившись, додав : «Чудово було б , якби він залишався такий точнісінько , як зараз , а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками. Велику увагу Уайльд приділяє також одягу своїх персонажів. Його Доріан Грей , намагаючись передати своє почуття до Сібіл друзям , детально описує не її саму , а костюм : «Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті , коли вона вийшла на сцену , прибрана хлопчиком. На ній була зеленава оксамитова куртка із світло-коричневими рукавами , щільно по нозу брунасті штанці , вишукана зелена шапчина із соколинм пером під пряжкою і плащ із каптуром». Тільки міиохідь Доріан зауважує , що обличчя Сібіл було мов бліда троянда.

Роман насичений детольними описами велокосвітських віталень , будинку і кімнат Доріана Грея. Сам герой визнає : «Я кохався на красивих речах , до яких можна доторкнутись і взяти до рук. Старий грезет , зелена бронза , лаковані дрібнички , різблення із слонової кості, вишукані інтерєри , розкіш , пишно ами зі всією складністю і багатогранністю реакцій на дійсність , тобто не є характерами реалістичними. У романі багато діалогів , майже на кожній сторінці ведуться бесіди , що розкривають життєву філософію кожного з героїв , а в сукупності – самого автора.

Лорд Генрі – втілення філософії насолоди. Це витонченний естет , що кохається у красі й вімежовується від повторного , бридкого в житті. Це прагнення не помічати нічого , крім краси , робить його