Роман «Чума» цікавий і як художнє явище. Написаний у підкреслено стриманій і об'єктивній манері, у формі хроніки однієї епідемії, а хроніка, чи роман-хроніка, яку відомо, найбільш об'єктивізований жанр, спрямований передусім на фіксацію подій. Справді, роман «Чума» в його філософсько-інтелектуальному змісті можна розглядати як своєрідний авторський монолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам. Втім, це природна річ для філо-софського роману.

III. Бесіда за змістом роману. Система образів, тематика, проблематика роману

Визначити під час бесіди:

1) Метафізика — це філософська наука, яка в усій зміні явищ шукає закономірність і зв'язок між ними.

2) Абсурдний — безглуздий, сповнений протиріч.

3) Метафізика абсурду — пошуки зв'язків між по-діями у безглуздому, сповненому протиріч світі — пошуки сенсу буття в жорстокому абсурдному світі.

4) За стоїками, усі гріхи — це саморуйнування, хвороба душі. Правильні вчинки і справи - гарантія людського щастя. Правильно бажати - це розвивати свою особистість на противагу всьому зовнішньому, не покірним долі, не схилятися перед будь-якою силою (до стоїків належали: Зенон із Кітона, Марк Аврелій Антоній).

IV. Висновки, зроблені учнями (чому саме визначаємо ро-ман «Чума» як твір екзистенціальний, що таке мета-фізика абсурду і як вона розкривається в романі, що таке етика трагічного стоїцизму і як вона розкриваєть-ся в романі)

V. Домашнє завдання

Характеристика образів роману: Ріє, Тарру, Рамбер, Коттар,

УРОК 2

РОМАН АЛЬБЕРА КАМЮ «ЧУМА» В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ

Мета уроку: розглянути значення роману-притчі «Чума», який наближається до міфу і стає загальнолюдським явищем (у тому розумінні, що належить не до однієї якоїсь куль-тури); розвивати в учнів вміння компаративного аналізу творів світової літератури; виховувати інтерес до світово-го літературного процесу.

Обладнання: слайди картин Їєроніма Босха, картки — тестові питання, картки із проблемними запитаннями.

Епіграф:

Людина мусить залишатися вірною людському в собі; повинна протистояти злу навіть у тому випад-ку, коли немає ніякої перспективи і ніякої надії.

Альбер Камю

зміст уроку

І. Слово вчителя

Це роман-притча, тому його загальний зміст набагато глибший від поверхневого шару. Твір має загальнолюдсь-кий і «позачасовий» підтекст.

Роман «Чума» з його філософсько-інтелектуальним змістом можна розглядати як своєрідний авторський мо-нолог, розбитий на окремі партії, вручені різним персонажам, котрі виступають носіями різних сторін авторського Світогляду, різних її аспектів і тенденцій. У цьому ро-зумінні роман - це розмова із самим собою, що, проте, не розбавляє персонажів індивідуальних рис, глибокої моти-вації їх вчинків.

Особливості стилю роману «Чума» ще раз підкреслюють спадкоємність творчості Камю, слідування традиціям поширеного в новітній інтелектуальній прозі жанру, що характеризується універсальністю змісту. «Чума» алего-рична, як стародавні міфи, як Біблія, але на відміну від стародавніх притч, які тяжіли до прямолінійних алегорій, вона відзначається смисловою багатозначністю. Читачі знаходять у романі відповіді на свої запитання. Роман-притча «Чума» у цьому розумінні наближається до міфу, стаючи над культурним явищем (у тому розумінні, що на-лежить не до однієї якоїсь культури), стаючи загально-людським явищем.

«Чума» Камю — одна з найвидатніших подій у цьому жанрі, поряд із «Мобі Діком» Мелвілла, «Процесом» Кафки, «Котлованом» Платонова. «Чума» — це й роман-попередження, роман-пересторога, це явище загальнолюдсь-ке і надчасове.

Довідковий матеріал на дошці: Притча — повчальна алегорична оповідь, в якій фабула підпорядкована моралі-мотиваційній частині твору. У притчах зосереджена повна ди-дактична ідея.

II. Робота учнів над вирішенням запропонованих проблем-них ситуацій, пов'язаних із вивченням змісту роману

Учні працюють, використовуючи запропоновані картки, дають власну оцінку ситуаціям, в які потрапляють герої роману.

III. Компаративний аналіз роману в контексті світового літературного процесу

а) Камю - Достоєвський - Ніцше.

У діалозі культур використаємо і «діалог мов».

Идеями християнства пронизано творчество многих выдающихся писателей. Библейскими легендами й обра-зами заполненм произведения Толстого, Достоевского. Эта традиция продолжается в творчестве Булгакова, Мандельштама, Пастернака, Айтматова...

Действительность, окружающий его мир Достоевский воспринимал как некие пророчества из Апокалипсиса, которые уже стали или вот-вот станут реальностью. Раскольникову («Преступление й наказание») «грезилось в болезни, будто весь мир осужден в жертву какой-то страшной, неслыханной й вевиданной моровой язве, идущей иа глубины Азии на Европу... Предсказания й интерпретации древних мифов Достоевский вводит в свои произведения для того, чтобы предупредить человечество: оно стоит на пороге глобальной катастрофы, Страшного суда, конца света й виной атому - культ насилия и наживи.

Болезнью мира, бесноватостью считал писатель пропа-ганду ненависти, нетерпимости й зла во имя добра. Тема духовного воскрешения личности, которую Достоевский считал главной в литературе XIX в., пронизывает все его романы. Достоевский проводит идею, что человек, совершивший грех (умерший для вечной жизни), способен ду-ховно воскреснуть, если уверует в Христа й примет его нравственные заповеди. Духовное возрождение человека через сострадательную любовь й деятельность, улучшение общества через проповедь нравственности й всеединства - такова философская концепция Достоевского. Тема конца света й гибель мира й человека, последующее возрождение й устройство нового мира (золотого века) постоянно соприкасаются друг с другом, переплетаются, составляя единый утопический план писателя переделки Вселенной.

По своим взглядам Достоевскому противостоял Ницше. Ницше стремился создать идеал нового человека — сверхчеловека, призванного уничтожить все лживое, болезненное, враждебное жизни. Его философия должна была занять место того философского нигилизма, приближение которого он видел. Борясь против христианства, Ницше утверждал, что продуктом его является «рабская мораль» — во всяком случае, ему известен лишь «инфантильный, поэтический образ Христа, наделенный сентиментальной мягкостью й пассивностью» (Г. Зигмунд).

Он боролся й против буржуа, мораль которнх