він почав писати наприкінці 1895 р., а закінчив у червні 1896 р. Це була п’єса про долю митця і служіння мистецтву. Ніні Заречній, актрисі за покликанням, випадають на долю важкі страждання. Живучи у розлуці з коханим чоловіком, що покинув її, і втративши дитину, вона все ж знайшла своє місце в житті: Нана стала справжньою актрисою, своєю грою вона полонить серця глядачів. Вона говорить Трєплєву “Я вже справжня актриса, я граю з насолодою, з захопленням, п’янію на сцені...”. Трєплєв не задоволений традиційним мистецтвом і прагне створити драму яскраву, сильну та самобутню. Проте він не йде далі суб’єктивних мрій. Холодна риторика, абстрактність образів гублять його п’єсу. Пошуки Трєплєвим нових форм не підкріплені пошуками нових ідей, не мають під собою світоглядних основ. Побачивши непотрібність свого мистецтва Трєплєв переконується у непотрібності свого життя. Не вбивши себе через нещасну любов Трєплєв покінчує з собою, зазнавши поразки в мистецтві.
Другий письменник в п’єсі – Григорін виступає за правдиве, реалістичне мистецтво. Він висловлює багато правильних думок, проте його не надихає велика ідея, мета. Процес творчості для Григоріна болючий. В Григорівна багато доброго, бо ж не випадково його люблять і Ніна, і Аркаді на, з повагою ставиться і Маша, але він людина, у якій поєднується горіння таланту з в’ялістю і байдужістю.
Якостями справжнього художника наділена Ніна Заречна. В її уявленні служіння мистецтву – подвиг, воно вимагає всього життя. На такий подвиг здатна Ніна. Якщо цього немає, якщо талант не проявляється – людина гине, як Трєплєв. Чехов перевіряє своїх героїв на їх вірність почуттю, на їхню здатність підпорядковувати своє життя мистецтву. Помітне місце в п’єсі займає образ Дорна.
Це лікар, розумний, проникливий і людяний. Життя він прожив гідно. Це один з кращих образів Чеховського лікаря. Йому письменник передає дуже глибокі роздуми про мистецтво, зокрема оцінки твору Трєплєва. Можна з певністю сказати, що це Чеховські думки.
Особливості п'єси визначив сам Чехов: “Комедія, три жіночі ролі, шість чоловічих, чотири акти, пейзаж; багато розмов про літературу. Мало дії, п'ять пудів любові”. Ослабленість сюжету (“мало дії”), лірична наповненість, використання пейзажу з метою розкриття філософського змісту і звукове оформлення, перевід дії у підтекстовий план – все було новим для театру. Важливим нововведенням Чехова було те, що побут і повсякденне життя героїв подані у ній в такій складності, суперечливості, що за зовнішньою малозначністю читач і глядач відчувають великі думки.
Для означення цього глибинного життя, що протікало за зовні незначними подіями, видатний режисер Станіславський увів термін “підводна течія”.
Тести
А.П.Чехов народився в місті:
а) Петербург
б) Москва
в) Таганрог
2. Куди переїхала сім'я майбутнього письменника після банкрутства?
а) в Москву;
б) в Сахалін;
в) в Ялту.
3. У Московському університеті Антон Чехов навчався на факультеті:
а) медичному;
б) юридичному;
в) історичному.
4. Місто, в якому Антон Павлович був завідуючим лікарнею:
а) Воскресенськ;
б) Зведигород;
в) Крим.
5. Куди відправився письменник подорожувати у 1890 р.?
а) в Одесу;
б) в Сахалін;
в) в Петербург.
6. Яка важка хвороба мучила Чехова?
а) сухоти;
б) виразка;
в) туберкульоз.
7. Яке звання отримав Антон Павлович Чехов у 1900 р. (від якого він згодом відмовився)?
а) почесний академік;
б) почесний літературознавець;
в) почесний письменник.
8. Яка п’єса була першою представлена глядачеві у Московському художньому театрі?
а) “Дядя Ваня”;
б) “Три сестри”;
в) “Чайка”.
9. Музеї Чехова відкриті
а) у Сумах;
б) у Ялті;
в) в Харкові.
10. З ким листувався письменник під час перебування на Україні:
а) з Марком Кропивницьким;
б) з Марією Заньковецькою;
в) з І.Котляревським.
11. Про які роки написане оповідання “Людина в футлярі”?
а) навчання в університеті;
б) перебування на курорті;
в) навчання в гімназії.
12. “Людина в футлярі” – оповідання про:
а) мовчазного замкнутого чоловіка;
б) підлабузу – донощика;
в) дивака в футляроподібному пальто.
Використана література:
“Російська література”, Київ, 1989 р.
“Зарубіжна література”, Тернопіль, 1999 р.