“Портрет Доріана Грея”

найбільший прозовий твір Уальда “Портрет Доріана Грея”(1891) слід тлумачити у світлі його особистої філософії; письменник шукав переживань і почуттів, які порушили б звичайний хід життя. Головний герой роману у гонитві за пережитими емоціями обертає своє життя на експеримент насолоди. Коли покинута ним актриса наклала на себе руки, віни здивований тим, що “усе сталося, не свплинуло на нього так, як мусило”, що роль яку він відіграв у трагедії не поранила його душі. Ведений порадами лорда Генрі, циніка і філософа егоїзму, Доріан шукав насолоди де можна і да неможна. Генрі Уоттон думає, що “ціль життя – самовираження. Проявити у всій красі своє “я” – ось для чого ми живем”. Доріана хвилює тільки обмеженість сил і часу, прихід старості. Він заздрить портретові, на якому залишається молодим, і висловлює божевільне бажання, щоб він зостався юним, як на портреті, а портрет стрівся. Так і сталося. Залишившись зовнішньо красивим, він внутрішньо зіпсувався, і тільки на портреті дивним образом зафіксовуються його пороки, портрет живе і на ньому відкладаються невиправні відбитки мізерних гріхів і злочинів, а Доріан остаточно втрачає критерії добра і зла. Обурений виглядом своєї совісті на портреті, він ударяє портрет ножем, а сам падає вбитий, старий, ширшавий. Уальд так коментував свій твір:”... намагаючись убити свою совість Доріан Грей вбиває себе”. Але насправді суперечливий: фінал, безумовно, несе естетичний заряд, утверджує ідею кари за егоїзм, за безвідповідальну насолоду, яка топче життя і гідність інших. Уальд справді, повен суперечностей: в його житті і творчості химерносплітаються буржуазне з антибуржуазним; він відкриваєте саме середовище, яке було для нього єдино можливим; його свідомість вражена неправдою світу, але “продовжує працювати за тою ж брехливою системою”(М. Урнов); Уальд висміює саме те, що поважає (Б. Шоу).

Підсумки життя Уальда будуть гіркими. В житті вони навряд чи могли бути іншими. Уальд це зрозуміє і визнає. І все-таки до кінця не відступить від свого переконання, якому він слідував з студенської лави: “За всім заслуговуючим захоплення стоїть творча індивідуальність, і не епоха створює людину, а людина створює епоху”.

Література.

“Зарубіжна література”1871-1973. Л.М. Венгеров. –К.:”Вища школа”, - 1974.

Краткая литературная енциклопедия, - М.: “Советская енциклопедия”, - 1972.

УРЕ, том11, ст422. – К. – 1984.

“Зарубіжна література” – посібник-хрестоматія 10кл., - Тернопіль: “БогДан”, - 2000.

“Оскар Уальд”зверева. – “Художественная литература”. – 1986.