Реферат на тему:
ПРЕМІЇ В ГАЛУЗІ ЛІТЕРАТУРИ
Літературні премії — один із видів визнання і заохочення за всю творчість загалом, за окремі книги, збірки чи певний період творчості письменника, за активну громадську діяльність по вихованню читачів на ідеалах миру, прогресу, дружби народів, за розробку окремих тем, проблем і за переклади.
Літературні премії бувають міжнародні: Нобелівська, яка присуджується щорічно спеціальним журі — Шведською академією наук.
Премії за літературні твори присуджувались з 1901 р. по 1991 р. 84 рази. Їх одержали 87 письменників багатьох національностей з чотирьох контингентів. Не присуд-жувалась вона у 1914, 1918, 1940, 1943 роках. Серед представників Росії і колишнього СРСР були удостоєні І.Бунін (1933), Б.Пастернак (1952), М.Шолохов (1965), О.Солже-ніцин (1970), Й.Бродський (1987, він же й громадянин США).
Лауреату Нобелівської премії вручається золота медаль із зображенням Альфреда Бернхарда Нобеля (народ. 21.Х.1833 – Стокгольм – помер 10.ХІІ.1896 р. Сан-Ремо, Італія) і відповідним написом, диплом і чек на встановлену грошову суму, розмір якої залежить від прибутків нобелівського фонду. Лауреат Нобелівської премії повинен протягом 6 місяців вручення йому Нобелівської премії (вручається 10 грудня) виступити із популярною лекцією по темі своєї роботи, як правило в Стокгольмі або в Осло.
Нагороджені автори дали людству твори високої художньої цінності. Вони входять до скарбниці вселюдської культури. Початковий розмір її був 150 тисяч крон, або 42 тисячі доларів, тепер понад 905 тисяч доларів. (Кущ О.П. Лауреати Нобелівської премії з літератури 1901-1966 рр. Бібліографічний покажчик Львівської державної наукової бібліотеки).
Серед українських письменників висувались на Нобелівську премію І.Франко, В.Винниченко, П.Тичина, М.Бажан, У.Самчук, В.Стус, Л.Костенко. І.Франко і В.Стус не дожили до розгляду їхніх справ. П.Тичина і М.Бажан відмовились брати участь у конкурсі. П.Тичина (двічі) через політичні мотиви (боявся повторити долю Б.Пастрнака). М.Бажан – відмовився через скромність і незнання його творчості за рубежом. Так Україна і залишилась без Нобелівських премій. І головне – через політичні мотиви. Адже навіть з п’яти російських Нобелівських Лауреатів лише один догодив радвладі, всі інші виявились «отщепенцами», «клеветниками» і т.ін.
Крім Нобелівської є ще такі Міжнародні премії.
«Лотос» – Асоціації письменників Азії та Африки імені Ханса К.Андерсена у Базелі (Швейцарія) Міжнародної ради по книгах для дітей та юнацтва, Міжнародна літературна премія імені О.Дюма в Англії. Досягнення літераторів оцінюють Британська Академія й Пен-клуб. Однією з найпрестижніших Міжнародних премій є відзнака Пен-клубу (Р.Е.N. – перші літери слів «поети», «есеїсти», «новелісти») – це міжнародне об’єднання письменників, центр якого знаходиться в Лондоні, конгрес його відбуваються в усіх країнах, зокрема і в Україні. У США найбільш популярною є Пуліцерівська премія. Найвідоміша премія Іспанії — нагорода Мігеля Сервантеса, Італії-Багутта, Німеччини — Й.В.Гете.
Міжнародні премії з літератури сприяють активізації культурного процесу, заохоченню й підтримці талановитих письменників, а також підвищенню інтересу широкого загалу до літератури.
У кожній країні існують свої національні премії, багато з яких набули міжнародного значення. Премія братів Гонкурів у Франції присуджується за досягнення в жанрі роману. Премія «Феміна» відзначає працю жінок-письменниць Франції, в Італії – імені
Франчески Петрарки...
У нас була Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами» (колишнього СРСР), є міжнародна премія імені І.Франка, міжнародна Українська премія імені Г.Сковороди та інші.
Державні — (Національні або загальносоюзні і республіканські) та іменні.
Однією з найвищих форм заохочення, найбільш престижною в колишньому СРСР була Ленінська премія, яка присуджувалася за найвидатніші досягнення в галузі науки, техніки, мистецтва і архітектури.
Ленінська премія складалась із диплома, почесного золотого знака із зображенням Леніна і грошової частини, розмір якої становив 10 крб.
Розгляд робіт, висунутих на здобуття Ленінської премії, прийняття рішення про присудження їх проводилося Комітетом по Ленінських і Державних преміях СРСР при РМ СРСР. Постанова ЦК КПРС і РМ СРСР про присудження Ленінських премій публікувалась у пресі до дня народження Леніна.
Звання Лауреата Ленінської премії серед українських письменників були удостоєні О.П.Довженко (посмертно) за літературний кіносценарій «Поема про море» за 1959 рік, М.Т.Рильський за книги віршів «Троянди й виноград» і «Далекі небосхили» за 1960 рік, М.П.Стельмах за трилогію «Хліб і сіль», «Кров людська — не водиця», «Велика рідня» за 1961 рік, О.Т.Гончар за роман «Тронка» за 1964 рік, М.П.Бажан за книгу віршів «Карби» за 1982 рік.
У 1960 році за видатні заслуги у боротьбі за мир Міжнародної Ленінської премії «За зміцнення миру між народами» за 1959 рік був удостоєний О.Є.Корнійчук. Указом президії Верховної Ради СРСР від 8 березня 1961 р. Комітетові по Міжнародних Ленінських преміях було надано право щорічно присуджувати до 5 премій. Особам удостоєним Міжнародної Ленінської премії вручався Диплом лауреата, золота нагрудна медаль із зображенням Леніна і грошова премія у розмірі 25 крб. Постанова Комітету про присудження Міжнародних Ленінських премій за попередній рік публікувалася 1 травня.
У 1964 році Комітет по Ленінських преміях у галузі науки і техніки при Раді Міністрів СРСР серед найвидатніших робіт постановив присудити Ленінську премію Ф.Я.Приймі за книгу «Шевченко і російська література ХІХ ст.», 1961; Є.П.Кирилюку за книгу «Т.Г.Шевченко. Життя і творчість», 1959; Є.С.Шабліовському за книгу «Т.Г.Шевченко і російські революційні демократи», 1962; І.Д.Назаренку за книгу «Суспільно-політичні, філософські, атеїстичні та естетичні погляди Т.Г.Шевченка», 1961; М.І.Новикову за книгу «Суспільно-політичні і філософські погляди Т.Г.Шевченка», 1961.
Державних премій колишнього СРСР були удостоєні понад 30 українських письменників, які жили на території колишньої УРСР. Серед них О.Корнійчук 5 разів за п’єси «Платон
