Державні премії були встановлені і в колишніх союзних республіках: в РРФСР ім.М.Горького (присуджувалися три премії щорічно в грудні з 1966 року), в УРСР ім.Т.Шевченка (три премії з 1962 року), в БРСР ім.Янки Купали і Якоба Коласа (з 1966 року переіменована в Державну премію БРСР, присуджувалися неперіодично до 1 січня — дня утворення Білоруської РСР), в Узбецькій РСР ім.Хамзи (в 1967 році встановлено чотири премії, які присуджувалися щорічно 27 жовтня – в день утворення Узбецької РСР), в Грузинській РСР ім.Шота Руставелі (переіменована в Державну в лютому 1968 році, встановлено 4 премії, які присуджувались щорічно, а з 1971 року раз у два роки 25 лютого – в день встановлення Радянської влади в Грузії), в Казахській РСР ім.Абая (заснована в 1964 році, щорічно присуджувалося 2 премії до дня утворення Казахської РСР – 5 грудня, а з 1968 року присуджувалася раз в два роки)...

Найвища премія українським митцям Державна премія Української РСР ім.Т.Г.Шевченка заснована постановою РМ Української РСР № 646 від 20 травня 1961 року з метою увічнення пам’яті великого кобзаря і сприяння дальшому розвитку української літератури і мистецтва, як республіканська Шевченківська. Було встановлено спочатку 3 щорічні премії за видатні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва і кінематографії в розмірі 2 крб. кожна. Лауреатові премії ім.Т.Г.Шевченка вручався диплом, золотий нагрудний знак із зображенням поета і грошова частина.

Премії ім.Т.Г.Шевченка присуджувалася за високоідейні і високохудожні твори літератури, образотворчого мистецтва, музики і кінематографії та театральні вистави, які створені митцями республіки і здобули широке громадське визнання. Як правило, вони повторно не присуджувалися.

Кількість премій змінювалась від трьох, чотирьох, семи до десяти (1993, 1994, 1996), тринадцяти (1993). Головою комітету були також М.Шамота, А.Пащенко, П.Загребельний, М.Орлюк, Б.Патон, Б.Олійник, О.Гончар (1992), В.Яворівський (1996), І.Дзюба.

Деякі письменник Григорій та Григір Тютюнники, В.Земляк, В.Стус, Б.Антонечко-Давидович, І.Багряний, В.Симоненко, Г.Кочур, Б.Нечерда удостоєні посмертно. Цією премією відзначені також громадяни Росії: М.Тихонов, Л.Большаков, митці: вчені діаспори (Канада, США), представники інших національностей.

Тоді ж було затверджено «Положення про премії імені Т.Г.Шевченка». Постановою від 18 листопада 1961 р. було визначено склад урядового Республіканського комітету по преміях ім.Т.Г.Шевченка у кількості 25 чоловік. Першим головою комітету призначений О.Корнійчук, заступником – Л.Новиченко. Президія Верховної Ради УРСР указом від 18 листопада 1961 р. затвердила зразок і опис медалі лауреата премії ім.Т.Г.Шевченка.

Рішення Урядового Республіканського комітету по преміях ім.Т.Г.Шевченка затверджувалося РМ УРСР і оголошувалося 9 березня – в день народження великого поета. Першими Лауреатами цієї високої премії у 1962 році стали в галузі літератури О.Гончар за роман «Людина і зброя»; П.Тичина за «Вибрані твори в трьох томах» і в галузі музики П.Майборода за «Вибрані пісні» (РУ, 9 березня 1962 р.).

У 1963 році відповідно були удостоєні премії ім.Т.Г.Шевченка В.Сосюра за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової» і Григорій Тютюнник (посмертно) за роман «Вир» (в галузі літератури), і в Г.Майборода за оперу «Арсенал» в галузі музики).

За час встановлення премії до сьогодні нею були нагороджені понад 557 митців – переважно найвидатніших представників літератури, музики, театру, образотворчого мистецтва та кінематографії. Із них понад 100 письменників. Премії присуджувались як персонально, так і деяким творчим колективам, наприклад: редактор, заступник редактора і членам вченої редколегії, редакторові, заступникові редактора, і членам редколегії, – за «Шевченківський словник» в галузі історії та теорії літературознавства (1980); а також за розробку наукових принципів, упорядкування і підготовки текстів «Зібрання творів у 50 томах» І.Я.Франка та коментарії (1988); відомий літературознавцям, за навчальний посібник «Історія української літератури 20 століття» у 2 книгах (1996); в галузі оперно-театрального мистецтва, композиторові, режисерові, виконавцям ролей, – за оперу «Богдан Хмельницький» (1978); авторові, режисерові, художникові, виконавцям провідних ролей, – за виставу «Тил» у Львівському українському драматичному театрі ім.Зань-ковецької (1978); в галузі образотворчого мистецтва авторам і художникам діорами «Дніпро» (1979) та іншим.

Протягом цього періоду внесені певні зміни у «Положення», склад Комітету, кількість премій, грошову її частину. Змінювався і сам статус і назва премії. З 23 квітня 1969 року вона перетворюються з Республіканської на Державну премію УРСР ім.Т.Г.Шевченка в галузі літератури, мистецтва та архітектури. З 1992 р. вона стала Державною премією України (РУ 9 травня 1969). Президента від 27 вересня 1999 р. № 1228/99 перейменована з Державної премії України ім.Т.Г.Шевченка в Національну премію України ім.Т.Г.Шевченка. Комітет з державної премії України ім.Т.Г.Шевченка.

Указом президента від 27 вересня 1999 року № 1228 змінено статті 4, 5 попердньо Указу і затверджено «Положення про Комітет Національної премії України», «Положення