совесть… Он вынимает сердце из моей груди"9, – говорить Мати з "Дамаска", а у п’єсі Барлаха ця метафора розгортається максимально широко й об’ємно в образі духа Альба. У цьому персонажі в усіх відтінках смислу оживають ідіоматичні звороти "Das Gewissen schlug ihm" (буквально: "сумління перемогло його") і "Das Gewissen regte sich in ihm" ("сумління заговорило в ньому"). На відміну від Альба, який як драматичний персонаж відчутний та конкретний у своєму фізичному проявленні, гном Штайсбарт існує "як голос" і повідомляє про свою присутність абсолютно інакше – темними репліками, бурмотінням, сміхом, стогнаннями. Його присутність відчувається завжди й усюди, навіть коли його за вибовкування недоречної правди замикають у підвалі. Напевно, сфера життя Штайсбарта – "підвал підсвідомості", але автор зумисне не прояснює статус свого персонажа, залишаючи можливість багатозначного тлумачення.
Останній акт життя багатьох героїв Ich-Drama – перемога над самим собою, самовбивство, що сприймається як щастя звільнення від надзвичайної тяжкості буття, яку відчуває людина, що поглянула у середину себе. Життєстверджуюче "Мгновение, повремени!" замінюється безвихідним "Умереть сейчас!" – такий симптом смертельної хвороби Фауста ХХ століття. Але там же, у глибинах фаустівської душі, відкривається ще глибша ("ґетевська") перспектива – одвічної надії на відродження у новій сутності, у вищій реальності людини, що подолала себе саму.
"Так видели душу, потому что и сами были такими"10, – шпенглерівська формула, підпис під "картиною душі", що проступає у будь-якому мистецтві. Ich-Drama. А. Стриндберга і німецького експресіонізму – автопортрет "фаустівської душі", у якому художньо проявила себе сучасна європейська культура.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Шпенглер О. Закат Европы. Т.2 // Самосознание европейской культуры ХХ века. М., 1991. С.51.
2. Там же. С.54.
3. См.: Шпенглер О. Закат Европы. М., 1993. Т.1.С.479.
4. Dahlstrom C.E.W. Strindbergs dramatic expressionism. Ann. Arbor. Univ, of Michigan publication. Language and literatur, 1930. C.120.
5. Там же. С.45.
6. Гете И.В. Фауст. Перевод Б.Пастернака // Гете И.В. Собр. Соч. в 10 т. М., 1976. Т.2. С.43.
7. См.: Shondi P. Theorie des modernen Dramas. Frankfurt-am-M., 1969. C.49.
8. Верфель Ф. Человек из зеркала. П.-М., 1922. С.36.
9. Стриндберг А. На пути в Дамаск. СПб., 1911. С.242.
10. Шпенглер О. Закат Европы. Т.1. С.488.